29 листопада народився Григорій Косинка

29 листопада 1899 року у Щербанівці Київського повіту (тепер Обухівський район Київської області) народився Григорій Михайлович Стрілець, знаний як Григорій Косинка, − український письменник-новеліст, перекладач доби «Розстріляного відродження». Син бідного селянина, змалечку Григір пас чужу худобу, а взимку навчався у школі села Красного, звідки була мати. Після закінчення школи батько влаштував сина писарчуком у волості. 1914 року Григорій їде до Києва на заробітки, працюючи від чистильника черевиків до кур’єра-реєстратора у земській управі. Ця робота дозволила скінчити вечірні курси і скласти іспити.

Про життя Косинки протягом визвольної боротьби 1917-1921 років відомо мало. Пишуть, що він «Служив в армії рядовим козаком… та ще по дурному місяців зо три в тюрмі…». Про те, що ця «тюрма» була Лук’янівська, згадується в статті Віктора Гриневича «Григорій Косинка служив в отамана Зеленого». Припускають, що саме «боротьбисти» визволили його з тюрми, бо саме у їхній газеті він розпочав публікуватись з 1919 року. 1920 Косинка опинився у Кам’янці-Подільському, що був тоді столицею УНР, можливо роздивляючись варіант евакуації. Але згодом повертаєтсья до Києва і стає студентом Київського національного університету Шевченка, який тоді ще називався Київським інститутом народної освіти (КІНО, як жартував Довженко). Інститута Косинка не закінчив через скрутне матеріальне становище, але вже часто виступав на літературних вечорах, зібраннях Всеукраїнської академії наук (ВУАН) із читанням власних творів.

У 1920-ті працював редактором газети «Вісті Київського губернського революційного комітету», журналу «Нова громада», «Всесвіт», видавництва «Маса», відповідальним секретарем Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ), сценаристом на Київській кінофабриці (кіностудія Довженка), у Державному видавництві України, на радіо. Що стосується творчого доробку автора у 20-х, то за словами Олександра Ковіньки: «…оповідання Григорія Косинки…з рук виривали».

Косинка служив директором Харківського і Київського радіокомітетів, належав до літературного об’єднання АСПИС (1923-24). Листувався з Винниченком, Стефаником. 1924 року Григорій познайомився та одружився з Тамарою Мороз, студенткою Київського інституту кінематографії, яка зберегла в складні роки пам’ять про чоловіка, дбайливо впорядкувала посмертні видання його творів. Мешкало подружжя на Володимирській вулиці Києва в одному з будинків на території Софіївського собору, адже батько Тамари був головою Всеукраїнської православної церковної ради УАПЦ.

У цей час активно публікувались нові збірки письменника. Але восени 1929 року вождь українських більшовиків Станіслав Косіор назвав Косинку буржуазним націоналістом, і вже на початку 30-х ситуація різко змінилась – цензура заборонила друк, критика звинувачувала у сповідування «куркульської ідеології» та «націоналізмі». Косинка починає перекладацьку діяльність («Мертві душі» Гоголя), писати сценарії для фільмів (які так і не вийшли на екрани).

4 листопада 1934 року Косинка був викрадений органами НКВД і засуджений до розстрілу за звинуваченням у приналежності до організації, яка готувала теракти проти російських комуністів. Він проходив по судовій справі разом з письменниками Антіном та Іваном Крушельницькими, Костем Буревієм, Влизьком, Фальківським. 15 грудня 1934 року вирок був здійснений. Перед смертю він встиг передати дружині листа:

«Пробач, що так багато горя приніс тобі за короткий вік. Прости, дорога дружино, а простивши – прощай. Не тужи, кажу: сльозами горя не залити. Побажаю тобі здоров’я. Побачення не проси, не треба! Передачу, коли буде можливість, передай, але не часто. Оце, здається, все. Я дужий, здоровий».

Письменника реабілітовано посмертно у 1957 році.

Дуже важко склалося життя дружини Косинки, Тамари, яка дожила до 1994 року та похована на Звіринецькому цвинтарі Києва. Дізнатися більше…

IMG_20161129_123056

Існує літературна премія ім. Григорія Косинки заснована Київською обласною держадміністрацією в 2001 році для відзначення найкращих здобутків поетів, прозаїків, драматургів і літературних критиків, які постійно проживають в Київській області. Розмір премії становить 5000 грн. Присуджується вона головою Київської обласної держадміністрації щорічно. Дізнатися про премію більше…