88 років з дня народження Леоніда Бикова

Пов’язане зображенняСьогодні виповнилося 88 років з дня народження відомого українського кінорежисера та актора Бикова Леоніда Федоровича.

Народний артист України, заслужений артист Росії, лауреат Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка – все це про нього.

Народився Леонід Федорович в селі Знаменське Донецької області в родині робітника.

Закінчив акторський факультет Харківського державного театрального інституту. Був актором Харківського державного академічного драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка, студії “Ленфільм”, з 1969 р. – актор і режисер Київської кіностудії художніх фільмів ім. О.П. Довженка. Грав у стрічках: “Доля Марини”, “Приборкувачка тигрів”, “Максим Перепелиця”, “Чужа рідня”, “Дорога моя людина”, “Травневі зірки”, “Альошчина любов”, “В бій ідуть тільки старики”, “Ати-бати, йшли солдати” та ін.

Прихід актора в кінорежисуру – явище нерідке й закономірне. Л. Биков любив жартувати з приводу того, що йому вигідно грати у своїх фільмах: заощаджується час, бо не доводиться пояснювати виконавцю, як саме потрібно трактувати роль.

Леонід Федорович належав до режисерів, які ніколи не розглядали сучасність твору лише як відгук на події дня. За глибоким його переконанням, це передусім громадянська позиція митця, його небайдуже ставлення до навколишнього світу, вміння бути цікавим для глядача, вести його за собою. Всіма цими якостями режисер володів повною мірою.

Він поставив такі картини: “Мотузочка”, “Зайчик”, “Де ви, лицарі?”, “В бій ідуть тільки старики”, “Ати-бати, йшли солдати…”. Автор сценаріїв та режисер-постановник ряду сюжетів для кіно-журналу “Фитиль”, кінофільму “Прибулець”.

Невтомний, одержимий у праці, режисер завжди був сповнений багатьох цікавих задумів і планів. Він помер, ледь переступивши поріг свого п’ятдесятиріччя, тільки-но розпочавши постановку нової стрічки “Прибулець”, що обіцяла бути, як показали проби, значним і непересічним твором.

Похований на Байковому кладовищі. На будинку, де жив митець, встановлено 1980 р. меморіальну дошку. 12 грудня 1988 р. меморіальну дошку відкрито і на Київській національній кіностудії ім. Олександра Довженка. 21 березня 1998 р. поблизу села Димер, на місці автокатастрофи, в якій загинув Леонід Биков, відкрито пам’ятний знак. Йому присвячено фільм Л. Осики “…Якого любили всі” та передачу 1996 р. на ОРТ Л.Філатова “Щоб пам’ятали”.

Ховаючи Л.Бикова, його друзі й колеги співали “Смуглянку”, що було не тільки зворушливим виявом їх любові до свого товариша, а й ствердженням того, що виплекані ним образи будуть жити. Адже він належав до митців, чий талант непідвладний руйнівному впливові часу. Леонід Биков – актор залишиться завжди молодим у пам’яті нащадків, а його сповнені високого патріотизму фільми ще довго хвилюватимуть своєю щирістю, відданою любов’ю до Батьківщини.

Запрошуємо до бібліотеки ознайомитися з літературою за темою.

IMG_20161212_122212

IMG_20161212_122252