17 жовтня 1936 року у Теліжинцях Тетіївського району Київської області народився український поет, перекладач, кіносценаріст, драматург, державний та громадський діяч Іван Драч.

Обравши стежину викладання, вчив дітей в семирічці села Дзвеняче Тетіївського району. Після армії навчався у Київському університеті, був виключений за політичні погляди. З 1961 року працював в редакції газет «Літературна Україна» і «Батьківщина».

Після закінчення вищих сценарних курсів у Москві працював на кіностудії ім. Довженка.

Тоді ж почав писати перші вірші, деякі з яких були критичними по відношенню до радянської влади, незважаючи на те, що Драч був членом КПРС з 1959 по 1990 роки.

До тих часів відносяться перші контакти Івана Драча з українськими дисидентами, але після їх розгону та арештів радянським режимом Драч написав відкритого листа, у якому каявся в своїх зв’язках із дисидентами. Після чого стосунки Драча з офіційною владою значно покращилися. У своїй поезії Драч почав засуджувати буржуазний націоналізм, вславляти компартію, і в 1976 році отримав Державну премію УРСР ім. Шевченка за збірку віршів, а в 1983 році Державну премію СРСР з літератури за збірку віршів російською мовою «Зеленые врата».

На І з’їзді Народного Руху України за перебудову у 1989 році був обраний його головою. З 28 лютого по 4 грудня 1992 р. був співголовою НРУ разом з Чорноволом та Горинем. Пізніше очолив громадську організацію – Товариство «Україна-Світ». Весною 1990 року обраний депутатом Верховної Ради України, з березня 1998 по квітень 2002 рр. – Народний депутат України 3-го скликання.

Є членом Спілки письменників України з 1962 року.

Нагороди:

• 1976 — Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка за збірку поезій «Корінь і крона»
• 1983 — Державна премія СРСР
• 16 жовтня 1996 — орден князя Ярослава Мудрого V ступеня — за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури, зміцнення зв’язків держави з українцями за її межами
  
• 21 серпня 2001 — орден князя Ярослава Мудрого IV ступеня — за значний особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток України, вагомі трудові досягнення та з нагоди 10-ї річниці незалежності України
  
• 19 серпня 2006 — звання Герой України з врученням ордена Держави — за самовіддане служіння українському народові, втілене у поетичному слові та відстоюванні ідеалів свободи і демократії
  
• 19 серпня 2011 — відзнака Президента України — ювілейна медаль «20 років незалежності України»
  
• 2 вересня 2011 — почесний професор Київського університету імені Бориса Грінченка
  
• 17 жовтня 2011 — орден князя Ярослава Мудрого III ст. — за визначний особистий внесок у збагачення національної культурно-мистецької спадщини, багаторічну плідну творчу та громадсько-політичну діяльність

Видання:

• «Соняшник» (1962).
• «Протуберанці серця» (1965).
• «Дихаю Леніним» (1965).
• «Балади буднів» (1967).
• «Поезії» (1967).
• «До джерел» (1972).
• «Корінь і крона» (1974).
• «Київське небо» (1976).
• «Дума про вчителя» (драматична поема, 1977).
• «Сонячний фенікс» (1978).
• «Сонце і слово» (1978).
• «Американський зошит» (1980).
• «Січнева балада 1924 року» (1980).
• «Шабля і хустина» (1981).
• «Драматичні поеми» (1982).
• «Київський оберіг» (1983).
• «Соняшник» (1985).
• «Теліжинці» (1985).
• «Храм сонця» (1988).
• «Противні строфи» (2004/ 2005).

• Збірка кіноповістей «Іду до тебе» (1970).
• Збірка статей і нотаток «Духовний меч» (1983).
• Драч І. Ф., Кримський С. Б., Попович М. В. Григорій Сковорода: Біографічна повість. — К.: Молодь, 1984. — 214 с. — (Серія біографічних творів «Уславлені імена». Випуск 60).
• Драч І. Ф., «Політика» (статті, доповіді, виступи, інтерв’ю) (1997).

Автор сценаріїв фільмів:

• «Криниця для спраглих» (1964),
• «Камінний хрест» (1968),
• «Іду до тебе» (1971),
• «Пропала грамота» (1972),
• «Дід лівого крайнього» (1974),
• «І в звуках пам’ять відгукнеться…» (1986),
• мультфільму «Крила»,
• «Вечори на хуторі біля Диканьки» (1983),
• «Мама рідна, любима» (1986, у співавт.),
• «Вінчання зі смертю» (1992, у співавт.),
• «Таємниця Чингісхана» (2002, у співавт.) тощо.

Автор спогадів про С. Параджанова «Трагічна квітка» (див.: Сергій Параджанов. Злет. Трагедія. Вічність. К., 1994). Очолює Меморіальний фонд Івана Кавалерідзе.

І. Драчу присвячено телефільм Р. Єфіменка «Іван Драч. Кредо» (1990).

Книги про життя та творчість:

• Ільницький М. Іван Драч. — К., 1986.

• Ткаченко А. О. Іван Драч. — К., 1988.
• Ковтун В. Іван Драч: Спроба портрета українського політика, — К., 1998.
• Ткаченко А. Іван Драч — поет, кінодраматург, політик. — К., 2000.

Дізнатися більше