Обласне вільне інтерв’ювання «Київщина: 1 місяць, 1 тиждень, 1 день»

24 лютого 2022 року – ця дата назавжди закарбується у душі кожного українця. Ніхто не міг подумати, що колись братній народ, якими ми їх вважали, стане для нас, українців заклятим ворогом.

Мені  запам’ятається назавжди той зловісний ранок, коли син зателефонував і сказав: «Мамо, на нас напала росія. Збери все необхідне: речі, продукти, медикаменти».  Від відчаю не знали  що робити. Вже після обіду почули вибухи, коли рашисти наближались до смт. Іванків з боку Чорнобиля.

Перші дні переховувались в підвалі пустої двохповерхівки. Літаки-штурмовики, крилаті ракети, гелікоптери  летіли майже торкаючись дахів будинків: можна було побачити пілота за штурвалом. Дорожні знаки з назвами населених пунктів староста познімала. Одного дня до нас в село завітали дві колони рашистів із 15 та 20 танків. Староста Ольга Вікторівна Поповська забігла до підвалу і сказала, що то вони заблукали, бо немає знаків. Тим самим вона заспокоювала нас. Поблукавши по селу, рашисти поїхали. В перші дні окупації орки поставили свій блокпост за 5 км від села Димарка в с. Поталіївка.

Два місяці населення залишалось без будь-якого зв’язку: ні мобільного, ні інтернету. В магазинах люди розібрали все, що було. Місцеві жителі давали пшеницю, в кого була, до Красятицької хлібопекарні. Працівники випікали хліб і роздавали безкоштовно населенню. Також, жителі села Димарка ділились запасами сіна для ферми в сусіднє село Володарка, колишнього Поліського району. А ті, на заміну давали молоко, яке потім ділили між людьми. В кого були запаси: консервація, овочі, інші продукти харчування,  ̶  ділилися з сусідами. З Божою допомогою та небайдужими людьми, сім’ям з дітками вдалося виїхати.

29 березня рашисти на танках та БТРах знов заїхали в село. Зразу почулися автоматні постріли. В будинках, де не було людей, прострілювали вікна, двері. Заходили до кожного будинку, робили огляди, шукали зброю, військових. В хатах все поперекидали. Були випадки побиття місцевих мешканців. Забирали консервацію, побутову техніку  ̶  все що їм подобалось.

На другий день почалось відбуватись щось  незрозуміле. Певний час чулося, як рухаються колони. А 1 квітня нам повідомили, що рашисти відійшли, познімавши свої блокпости.

Бібліотека під час окупації не працювала і не була пошкоджена. Лише в холі Будинку культури, де бібліотека знаходиться, було прострілене вікно, зламаний замок у вхідних дверях. Вже 4 квітня бібліотека відновила свою роботу.

Поповська Марія Петрівна,

бібліотекар Димарської сільської  бібліотеки-філії

КЗ ІСР «Іванківська публічна бібліотека» Іванківська ТГ