205 років Чарлзу Діккенсу

1390409831106_Charles_Dickens__GettyImages_7 лютого виповнюється 205 років Чарльзу Діккенсу, справжньому ідолу англійської літератури. Його вважають майстром прози за численних унікальних персонажів та яскраве відтворення суспільства його часів. Діккенс часто писав свої твори частинами, завдаючи певний ритм, в якому сюжет був розбитий на незалежні епізоди із розв’язкою на початку кожної нової частини, − свого роду «літературний серіал», − це підігрівало інтерес читачів. Твори Діккенса ніколи не припиняли видаватися, пронизані дотепністю, вони звичайно мали вплив на оригінальність національного характеру, що зветься в світі як «англійський гумор».

Родина Діккенса була бідною. Народившись в передмісті Портсмута, в 3 роки хлопчик був перевезений до Лондона. Він проводив багато часу на вулиці, але також жадібно читав, мав фотографічну пам’ять. Завдяки батьковій роботі клерком, Чарлз провів декілька років у приватній школі, але не закінчив її. Батько раптово вліз у борги і був ув’язнений у борговій в’язниці. Незабаром до нього приєдналась вся родина, крім Чарлза, якого взяла до себе приятелька родини. Пані Ройленс була бідною старою жінкою, яку Діккенс пізніше показав в образі пані Піпчін із роману «Домбі і син». Потім він жив у прибудові до будинку боргового агента, родина якого послужила праобразом родини з «Крамниці старожитностей».

Сестра Діккенса, Фанні, вчилась у Королівській академії музики, і в неділю вони разом відвідували батьків у в’язниці. Щоб заплатити за проживання, харчі, допомогти родині, Чарлз почав процювати на складі за 6 шилінлів на тиждень, 10 годин на день наклеюючи етикетки.

14

Джон Діккенс провів у в’язниці кілька місяців, померла бабуся Елізабет Діккенс залишила йому спадок у 450 фунтів. Родина переїхала до пані Ройленс, але мати не квапилась з тим, щоб забрати сина з виробництва вакси – це дуже врізалось у пам’ять молодого хлопця. Ці події знайшли відображення в автобіографічному романі «Девід Коперфільд».

Після школи, з травня 1827, Діккенс працював молодшим клерком в адвокатській конторі Елліса й Блекмора. Потім працював вільнонайманим репортером, описуючи судові справи.

Перше оповідання вийшло друком у 1833 році. З грошей Діккенс винайняв кімнату й взявся до політичної журналістики, друкуючи в «Морнінг Кронікл» репортажі про парламенські дебати та звіти про виборчі кампанії, для чого він багато подорожував Англією.

1836 р. Діккенс згодився на пропозицію стати редактором журналу «Бентліз Місселлені», яку обіймав 3 роки, доки не розсварився із власником. Тим часом письменницькі успіхи продовжувались. Вийшов «Олівер Твіст», «Ніколас Ніклбі», «Крамниця старожитностей» та «Барнабі Радж», як частина «Годинника містера Гамфрі». Усі твори спочатку виходили місячними випусками, а потім вже стали окремими книгами.

kate_old1836 р. Діккенс одружився з Кетрін Томсон Гогарт, донькою редактора «Івнін Кронікл». Родина мала 10 дітей, спочатку сімейного життя проживаючи разом з молодшим братом Чарзла та сестрою Кетрін. Смерть молодої сестри Кетрін – Мері, через рік, вплинула на Діккенса: вона стала праобразом Нелл з «Крамниці старожитностей».

1842 р. родина Диккенсів здійснила подорож до США та Канади. Відвідували Білий дім, зустрівшись з президентом Джоном Тайлером. Мандрівка описана в «Американських очерках», в яких автор критикує рабство, наводячи свідчення жорстокості. Місяць Діккенс провів 

у Нью-Йорку, читаючи лекції, виступаючи з підтримкою закону про авторські права. Зустрічався з Вашингтоном Ірвінгом та Вільямом Калленом Браянтом. 14 лютого 1842 р. в Мангеттенському парковому театрі відбувся бал на честь Діккенса, на якому зібралося 3 тисячі гостей.

Особливо популярним залишається оповідання Діккенса «Різдвяна пісня», написана 1843 року впродовж кількох тижнів, щоб оплатити витрати, пов’язані з п’ятою вагітністю дружини.

Родина продовжила подорожувати, і 1844 р. відвідала Італію, а у 1846 Швейцарію. Потім були написані «Домбі і син», «Девід Коперфільд».

1846 р. до Діккенса звернулась багата спадкоємиця родини банкірів і запропонувала прийняти участь у будуванні закладу для жінок легкої поведінки, де б їх вчили читати, писати й виконувати домашні справи, що допомогло б їм повернутися в суспільство. Спочатку Діккенс відмовлявся, але все ж допоміг створити будинок «Уранія-котедж» у Шефердс-Буші. Він активно займався справами будинку, прийомом жінок, підбираючи кандідатури у в’язницях та робітних будинках. Багато з жінок стали праобразами персонажів його книг. Кожній жінці видавали написане Діккенсом друковане запрошення з підписом «Ваш друг». Від кожної вимагали емігрувати після перебування в будинку «Уранія-котедж». У 2009 році в Канаді та в Австралії були ідентифіковані нащадки двох таких жінок. Загалом за 12 років будинок випустив 100 жінок.

1851 року родина Діккесів перебралась до Травісток-хаузу, де був написаний «Холодний дім». Саме в цьому будинку Чарлз почав влаштовувати любительські вистави.

Nelly Ternan1856 року гонорари Діккенса дозволили родині придбати будинок у Кенті. Навколишні місця були пов’язані з подіями, описаними Шекспіром у 1 частині «Генріха ІV». 1857 Діккенс винайняв професійних актрис для п’єси «Заморожена глибина», написаної разом зі своїм протеже – Вілкі Коллінзом. Одна з актрис, Елен Тернан, стала коханкою Діккенса. Наступного, 1858 року, Чарльз роз’їхався з дружиною, офіційне розлучення для людини зі славою Діккенса було неможливим.

1860 року Діккенс спалив все своє листування окрім ділового. Елен теж спалила всі листи, тож про їхню любовну аферу було мало відомо аж до публікації в 1939 р. книги «Діккенс і донька», про стосунки між письменником та його донькою Кейт. За словами Кейт, Тернан народила Діккенсу сина, який помер немовлям. Перед смертю Даккенс заповів Елен пожиттєву ренту, завдяки вона стала финансово незалежною.

Продовжуючи займатись меценатством, Діккенс писав статті та проводив читання для збору коштів для дитячої лікарні. Влітку 1868 р, вже зовсім розійшовшись  з дружиною, письменник вирушив в тур Англією, Шотландією та Ірландією на 3 місяці, за які він здійснив 87 читань своїх творів. Незабаром вийшли «Повість двох міст» та «Великі сподівання», водночас письменник редагував два журнали.

1865 р. Діккенс ледь не загинув у залізничній катастрофі, під час якої він подорожував з Тенант та її матір’ю. Йому ледь вдалося уникнути розголосу цього факту. Фізично він не постраждав, але подія залишила травму в його душі. Робота сповільнилась, а він тільки-но розпочав роботу над «Таємницею Едвіна Друда».

1280px-Staplehurst_rail_crash

 Багато часу йшло на театр. 1866 р. Діккенс провів серію  читань в Англії та Шотландії, наступного року – в Англії та Ірландії. В листопаді 1867 він знов відвідав Америку, зустрівшись з Ральфом Волдо Емерсоном, Генрі Лонгфелло та своїм американським видавцем Джеймсом Томасом Філдсом. Весь грудень він мотався між Бостоном та Нью-Йорком у публічних читаннях. Виснажливий графік звалив би й юнака, але Діккенс знайшов час ще й для катання на санях у Центральному парку. На кінець подорожі він не міг їсти тверду їжу, живучи на шампанському та сирих яйцях.

У квітні 1868 він сів на корабель до Британії, уникнувши арешту майна за несплату податків від доходів за чинання під час турне.  Протягом року Діккенс провів низку «прощальних читань» Англією, Шотландією та Ірландією та рівно через рік після подорожі, у квітні 1869 звалився у Ланкаширі з інсультом. Трохи оклигавши почав працювати над останнім романом «Таємниця Едвіна Друда». В опіумному притоні, який він відвідував в ті часи, письменник познайомився з торгівцем зіллям, якого вивів у своєму детективі. Зі згоди свого лікаря, Чарлз запланував ще 12 виступів, щоб частково відшкодувати спонсорам витрати, яких вони зазнали через його недугу.

8 червня 1870 письменник переніс ще один інсульт, на цей раз вже дома, після целоденної роботи над романом. Наступного дня він помер, не приходячи до тямі. Йому було 58 років. Похований в куточку поетів у Вестмінстерському абатстві.434px-Charles_Dickens_Signature.svg

10 цікавих фактів про Чарлза Діккенса!

  1. В дитинстві страждав на епілепсію, але з віком це минуло.
  2. Початкової школи Діккенс так і не закнчив, почавши працювати в 11 років.
  3. Письменник входить в трійку найєкранізованих письменників світу: крім численних художніх фільмів, знято безліч історичних постанов телекомпанії BBC та ін. Останній найцікавіший телесеріал «Діккенсіана», знов таки, телеканалу «BBC One», вийшов 2016 року. В ньому переплелися долі багатьої персонажів письменника.
  4. До Оксфордського словника англійської мови було внесено 247 нових англійських слів та словосполучень, які ввів до використання саме Діккенс у своїх творах.
  5. Був дуже забобонною людиною: до всього торкався тричі – на удачу; вважав п’ятницю своїм щасливим днем, в день виходу останньої частини чергового роману неодмінно виїжджав з Лондона; кожні 50 рядків написаного запивав ковтком гарячої води»; часто мимовільно впадав у транс и був схильним до видінь; завжди спав і сідав писати головою на північ; ненавидів пам’ятники і заповів не встановлювати їх собі.
  6. Тим не меньш мав дивний потяг до паризького моргу, де міг проводити цілі дні безперервно, захоплений виглядом невпізнаних останків.
  7. В останні роки життя дедалі більше цікавився паранормальними явищами й навіть став членом «Клубу привидів».
  8. Прізвище Діккенса «Dickens» використовується в англійських вигуках на кшталт What the Dickens! як евфемізм чорта, дідька, біса. Фразу What the Dickens! можна перекласти українською як: «Якого дідька!».
  9. Ім’я одного з головних героїв письменника – Ебенезера Скруджа, стало загальним: scrooge означає скупаря, а ім’ям героя Девіда Коперфільда назвався відомий американський ілюзіоніст Давід Коткін.
  10. В ім’я письменника названий астероїд головного поясу «4370 Дікенс».

dickensianКиївська обласна бібліотека для юнацтва запрошує Вас ознайомитись з багатою підбіркою видань культового англійського класика!