Валер’ян Петрович Підмогильний 

– український письменник і перекладач, один з найвидатніших прозаїків українського «розстріляного відродження».

Біографія. Народився Валер’ян Підмогильний 2 лютого 1901 року в селі Писарівка Павлоградського повіту (зараз Синельниківський район Дніпропетровської області) на Катеринославщині в бідній селянській родині. Коли йому було близько 14 років, батьки переселились до панської економії в селі Чаплі. Після закінчення початкової церковнопарафіяльної сільської школи вступив до Катеринославського реального училища, яке закінчив у червні 1918 р. Друкуватися почав ще в шкільні роки під псевдонімом Лорд Лістер. Потім вчився в Катеринославського університету, який так і не закінчив. 1919-го перейшов до відділу народної освіти, де працював секретарем секції художньої пропаганди. Одночасно вчителював – викладав математику.

В 1920 році був відряджений до Павлограда у відділ народної освіти, де пробув до половини 1921 року. Звідси переїхав до Києва, працював бібліографом Книжкової палати. У голодні 1921–1923 роки залишив місто й викладав українську мову та політосвіту у Ворзельській трудовій школі. В 1923 повернувшись до Києва активно включився в культурно-мистецьке життя, працював редактором видавництва «Книгоспілка», пізніше – редактором журналу «Життя і революція», був одним із засновників літературної групи «Ланка» (з 1926 р. – МАРС), до якої входили київські письменники-попутники, котрі не пропагували у творах комуністичну ідеологію, але й не виступали проти. Друкувався в літературних збірниках і журналах «Січ», «Вир революції», «Життя й революція», «Жовтень», «Нова громада», «Нова Україна», «Універсальний журнал», «Універсальний журнал Червоний шлях», газетах «Український пролетар», «Літературна газета». Автор літературознавчих статей та рецензій про творчість Т. Бордуляка, І. Нечуя-Левицького, М. Рильського та ін. Разом з Є. Плужником уклав словник «Фразеологія ділової мови» (1926, 1927). 1928 року у Харкові виходить друком роман «Місто». У цей же час Підмогильний відвідав Німеччину, Чехословаччину «для налагодження творчих зв’язків».

1931 року переїхав до Харкова, очевидно, сподіваючись на кращі можливості для публікації своїх творів й розраховуючи на свій зростаючий авторитет перекладача. І справді в Харкові він працює у видавництві «Література і мистецтво», а згодом отримує посаду консультанта з іноземноï літератури при видавництві «Рух». Упродовж 1931–1934 років з оригінальної творчості йому вдалося видати лише одне оповідання «З життя будинку». Тож Підмогильний зосередився на перекладацькій діяльності: опублікував двотомник творів Дені Дідро, трактат Клода Адріана Гельвеція «Про людину», був одним з організаторів і перекладачів видання 15-томника Оноре де Бальзака та 25-томника Анатоля Франса. Письменник грунтовно вивчав не лише європейську літературу, а й філософію, зокрема праці К. Гельвеція, І. Канта, Ф. Ніцше, Ж. Руссо, З. Фрейда, А. Шопенгауера та ін.

8 грудня 1934 Підмогильного заарештовано за приналежність до «групи письменників-націоналістів з терористичними настроями у ставленні до вождів партії». Ув’язнення відбував у Соловецькому таборі. В нелюдських умовах ізолятора Підмогильний продовжував писати. Збереглось 25 листів до дружини (дружина – Червінська Катерина Іванівна – була донькою священика, актрисою, яка працювала в театрі юного глядача у Харкові), в яких він розповідає про свої переклади, розпочаті повісті, оповідання. Страчений 1937 в урочищі Сандормох. Реабілітований 14 грудня 1956 за відсутністю складу злочину. На Байковому кладовищі Києва є могила сім’ї Підмогильних.

Детальний аналіз творчості В. Підмогильно, та список його книг наявних в бібліотеці, Ви знайдете в виданні підготовленому інформаційно-бібліографічним відділом КЗ КОР “КОБЮ”:

 Читай українське. ч. 2.: огляд творчості: до ювілеїв українських літераторів: В.Підмогильного, В. Малика, В. Стефаника, М. Зарудного / уклад. Л. О. Соколовська, Т.Ю.Долідзе; КЗ КОР Київська обласна бібліотека для юнацтва. – Київ, 2021. – 30 с.

Огляд творчості. Перші оповідання Валер’ян Підмогильний почав писати під псевдонімом Лорд Лістер, ще навчаючись у реальному училищі. До першої збірки «Твори. Т. 1.» (1920), увійшло 9 оповідань: «Важке питання», «Ваня», «Гайдамака», «Дід Яким», «Добрий Бог», «На іменинах», «На селі», «Пророк», «Старець». 1921 року друкуються оповідання «В епідеміч­ному бараці», повість «Остап Шаптала». 1922 року в еміграційному журналі «Нова Україна», який видавав В. Винниченко, був надрукований цикл оповідань «Повстанці» та оповідання «Іван Босий». 1924 році вийшла друком книжка Підмогильного «Військовий літун», а 1926 – окреме видання повісті «Третя революція». Разом з Євгеном Плужником у 1926-1927 роках він підготував два видання словника «Фразеологія діловоï мови», працював над сценарієм фільму «Коломба» за романом Проспера Меріме. 1927 року була опублікована збірка оповідань «Проблема хліба» та роман «Таïс» Анатоля Франса у перекладі В. Підмогильного. 1928 року у Харкові виходить друком роман «Місто». 1930 р. на сторінках журналу «Життя і революція» було надруковано роман «Невеличка драма», який брутально засудили критики. В останні роки життя письменник зміг видати новелу «З життя будинку»; незавершена «Повість без назви» була надрукована лише в 1988 році. Також, Валер’ян Підмогильний – один з найвизначніших українських перекладачів французької літератури. За своєю стилістичною точністю та мовною віртуозністю його переклади Франса, Бальзака, Мопассана, Стендаля, Гельвеція, Дідро досі вважаються неперевершеними й охоче перевидаються багатьма українськими видавництвами.

Прозу Підмогильного можна назвати інтелектуально-психологічною. Письменника цікавила насамперед людина у проявах людського, її внутрішній та емоційно-духовний світ. Підмогильний, терплячи шалені атаки критиків, зумів втриматися на позиції письменника серйозного, глибокого, який порушує не покірно актуальні, а по-справжньому злободенні проблеми, що стояли перед людиною його часу; він залишився повен уваги до людини і співчуття до неї і з цієї дороги не зійшов. Завжди пильно вдивлявсь у свого героя, аналізував, розкладав його «я». Аналіз людської психіки – його головне художнє завдання. Водночас, він суворий аналітик своєї доби, тобто воістину сучасний письменник: бачить свій час у сотнях промовистих деталей, і за його творами легко уявити оті вже нам далекі двадцяті роки, бо умів відтворити свій час з блискучою й неперевершеною правдивістю.