100-річчя від дня народження В. Малика
Володимир Кирилович Малик
– український письменник, автор пригодницьких та історичних творів, літературознавчий критик.
Народився 21 лютого 1921 року в селі Новосілки Макарівського району на Київщині в селянській родині. Хлопчиною носив він рюкзаками книжки з дідусевої бібліотеки і днями не міг відірватись від захоплюючих творів.
Літературну діяльність В. Малик починав як дитячий письменник віршованою історичною казкою «Журавлі-журавлики» (1957) про часи турецько-татарських набігів на Україну. Своє прізвище Сиченко, майбутній письменник, вважав немилозвучним, тому й узяв літературний псевдонім Малик – дівоче прізвище дружини Галини Леонтіївни. Звертаємо увагу, що з самого початку літературного шляху, працюючи в жанрі літературної казки, В. Малик обрав історичне спрямування літературної творчості.
Для письменника, чиє світосприйняття базувалося на почуттях власної та національної гідності, патріотизмі, історичній пам’яті, природним стало звернення до історичної романістики. Мету свою вбачав у виправленні духовних вад молоді, спричинених війною, заподіяних ідеологічною тактикою радянського суспільства, тому всі твори адресував передусім молоді. Складовою частиною світосприйняття В. Малика була віра в національні ідеали, у щасливе майбутнє свого народу, а також любов до національної культури, мови, звичаїв та обрядів, що випромінюють історичні романи В. Малика, несучи в собі особливу художньо-естетичну енергетику, потужний духовний потенціал. У подальшому планується дослідити, яким чином В. Маїик організував процес наративізації історичних фактів та подій щодо стилістично-лексичних особливостей.
Твори Малика є майстерно складеним літописом української минувшини. Дослідники творчості письменника неодноразово підкреслювали насиченість його творів справжніми історичними відомостями, взятими з автентичних джерел, адже «він твердо стояв на тому, що достовірність, джерельна вивіреність – одна з обов‘язкових передумов успіху історичного твору. Маликові не раз закидали навіть переобтяженість текстів історичними деталями, проте тут вбачаємо не просто манеру письма й прискіпливість до власної роботи, а своєрідну двоплановість мистецького таланту. По-перше, це наслідування традицій, питомих ознак самого жанру історичного роману, історія якого має більш ніж двохсотлітню історію і бере початок від перших справжніх історичних романів В. Скотта. По-друге, це потужний струмінь українського етнічного історичного матеріалу, котрий, введений у художній контекст, легко доносився до широкого кола читачів, виконуючи тим самим певну просвітницьку функцію, адже міг кваліфікуватися як неофіційний народний підручник з історії. Вводячи в художній контекст документальні записи, архівні знахідки В. Малик робить свої романи надзвичайно насиченими, місткими, де кожна нова деталь розкриває інший зміст багатовимірного сюжету. Вимисел при цьому вплітається настільки непомітно, що в реципієнта не виникає почуття відчуженості вигаданих героїв і сцен. Яскравий приклад цьому – тетралогія «Таємний посол», в якій поряд з реальними історичними героями – Іваном Сірком, Юрієм Хмельницьким, Семеном Палієм, Яном Собеським, діє здавалося б, абсолютно фантастичний персонаж – Арсен Звенигора, та навіть цей образ має прототип: напів-легендарного посланця Івана Сірка в Порту, ім‘я якого історія не зберегла. Така точність у деталях є результатом кропіткої роботи зі справжніми історичними документами, літописами та свідченнями. Завдяки їй письменникові вдалося підняти величезний пласт історії українського народу – боротьбу козацтва проти Османської імперії під проводом кошового отамана Івана Сірка. Тож своїм завданням письменник постановив реконструювати події тієї епохи, максимально точно відтворюючи не тільки характери та постаті визначних історичних осіб, але й їхню зовнішність, звички, побут, манеру висловлювання, політичні погляди, думки. Саме тому В.Малик ввів у романи пригодницький струмінь, захоплюючу інтригу, детективні елементи. Таким чином справжня, жива історія заграла новими барвами, перестала бути нагромадженням фактологічного матеріалу. Отже, збагативши свої романи динамічним сюжетом, автор свідомо вивів їх із дещо однобокої жанрової кваліфікації «історичні», розширив рамки зображення атмосферою таємничості, незвичайними сюжетними поворотами, загадковими обставинами та складними характерами. Саме тому відносять романи тетралогії «Таємний посол» до історико-пригодницької української літератури ХХ ст. Прикметно, що романам В.Малика притаманна неабияка легкість сприйняття – вони доступні й зрозумілі людям будь-якого віку, що надзвичайно розширює їхню просвітницьку місію, адже читач, захоплений виром подій, навіть не помічає, наскільки збагачується його загальна обізнаність, ерудиція та світоглядні позиції. І, що найважливіше, саме в такій формі фактологічна основа тексту найкраще та найлегше сприймається та запам‘ятовується. Романи В.Малика постають як унікальний життєпис українського народу, новітній літописний звіт чотирьох цілісних творів, організованих у поліфонічну єдність, покликану розбудити в українцях патріотичні почуття, власну національну гідність, відновити інтерес до правдивої історії.
Детальний аналіз творчості В. Малика, та список його книг наявних в бібліотеці, Ви знайдете в виданні підготовленому інформаційно-бібліографічним відділом КЗ КОР “КОБЮ”:
