ВАСИЛЬ ЗЕМЛЯК – УКРАЇНСЬКИЙ ПИСЬМЕННИК, КІНОСЦЕНАРИСТ

20230421_144229Рубрика “Бібліотеки Київщини”

Матеріал поданий без змін

З досвіду роботи Обухівської центральної публічної бібліотеки Обухівської міської ради

/До 100-річчя від дня народження/

Василь Сидорович Земляк (справжнє ім’я — Вацлав Вацек) народився 23 квітня 1923 року в селі Конюшівці на Вінничині в селянській родині. По батьковій лінії рід його походить із Чехії, звідки в 1874 р. в Україну переселився прадід майбутнього письменника. Батьки були звичайними селянами. В їх господарстві була корова, свині, гуси, пасіка. Василь, як старший син, пас худобу, громадив сіно, під час жнив працював за коногона і сніпов’язальника. Закінчив з відзнакою семирічну школу. Він  з дитинства захоплювався читанням книг. Читав при світлі каганця «ковтаючи» книги одну за одною. Перечитавши все, що було в шкільній та сільській бібліотеках, він де тільки міг діставав нові видання, знав напам’ять безліч віршів.

У школі під його редагуванням виходила шкільна стіннівка. У старших класах Василь Вацик був місцевою знаменитістю, бо вже тоді писав свої перші вірші, п’єси, оповідання.

У 1940 році  вступив до Харківського авіаційного училища, бо з дитинства мріяв стати льотчиком. Але війна перервала навчання: 18-річний юнак потрапив на фронт. Під час другої світової війни воював у складі партизанського загону. Дуже скоро Василь став командиром партизанського взводу, а згодом кінного загону імені О. Суворова.

Друкуватися почав після війни.  Саме в 1945 було видано його перші прозові твори.

Василь Сидорович Земляк написав такі твори:

повісті: “Рідна сторона” (1956), “Кам’яний брід” (1957), “Гнівний Стратіон” (1960). “Підполковник Шиманський” (1966), роман “Лебедина зграя” (1971)  та «Зелені млини» (1976), трагедія «Президент» (1974—1976),«Тихоня» та ін.

Основна тема творів Василя Земляка – нелегка доля хлібороба, проблеми відновлення від післявоєнної розрухи українського  села, утвердження любові до рідної землі, до  Батьківщини, недавнє військове минуле, партизанська боротьба з німецькими окупантами.

За його сценаріями створено художні фільми: «Люди моєї долі» (1961), «Новели Красного дому» (1964), «Олесь Чоботар» (1957), «Останній патрон» (1963), «На Київському напрямі» (драма, 1968), «Вавилон-ХХ» (драма, 1979), а «Дочка Стратіона» (1956) – найвідоміший фільм, що обійшов кіноекрани майже всього світу.

      Помер Василь Земляк холодного березневого дня 1977 р., не встигнувши здійснити свої численні творчі задуми.

Письменник залишив по собі добру пам’ять в серцях багатьох людей, з якими працював, спілкувався. Його цінували за ставлення до людей і до світу, за красу душі, за надзвичайну делікатність, дивовижну силу розуму, і за безмежно-яскраву уяву. Друзі та шанувальники його таланту в пам’ять про письменника видали у 1983 р. збірник «Заповіт любові», куди ввійшли оповідання, статті, виступи Василя Земляка та надзвичайно теплі спогади, роздуми про його творчість письменників, критиків, журналістів, рідних.

Твори Василя Земляка є і в  Обухівській центральній публічній бібліотеці. Більшість з них  виставлена на тематичній викладці літератури, присвяченій 100-річчю від дня народження письменника «Василь Земляк – український письменник, кіносценарист». Запрошуємо до бібліотеки!

Л.Храпач – завідувачка  Обухівською центральною публічною  бібліотекою

                    для  дорослих Обухівської міської ради