ВАСИЛЬ ЗЕМЛЯК – УКРАЇНСЬКИЙ ПИСЬМЕННИК, КІНОСЦЕНАРИСТ
Матеріал поданий без змін
З досвіду роботи Обухівської центральної публічної бібліотеки Обухівської міської ради
/До 100-річчя від дня народження/
Василь Сидорович Земляк (справжнє ім’я — Вацлав Вацек) народився 23 квітня 1923 року в селі Конюшівці на Вінничині в селянській родині. По батьковій лінії рід його походить із Чехії, звідки в 1874 р. в Україну переселився прадід майбутнього письменника. Батьки були звичайними селянами. В їх господарстві була корова, свині, гуси, пасіка. Василь, як старший син, пас худобу, громадив сіно, під час жнив працював за коногона і сніпов’язальника. Закінчив з відзнакою семирічну школу. Він з дитинства захоплювався читанням книг. Читав при світлі каганця «ковтаючи» книги одну за одною. Перечитавши все, що було в шкільній та сільській бібліотеках, він де тільки міг діставав нові видання, знав напам’ять безліч віршів.
У школі під його редагуванням виходила шкільна стіннівка. У старших класах Василь Вацик був місцевою знаменитістю, бо вже тоді писав свої перші вірші, п’єси, оповідання.
У 1940 році вступив до Харківського авіаційного училища, бо з дитинства мріяв стати льотчиком. Але війна перервала навчання: 18-річний юнак потрапив на фронт. Під час другої світової війни воював у складі партизанського загону. Дуже скоро Василь став командиром партизанського взводу, а згодом кінного загону імені О. Суворова.
Друкуватися почав після війни. Саме в 1945 було видано його перші прозові твори.
Василь Сидорович Земляк написав такі твори:
повісті: “Рідна сторона” (1956), “Кам’яний брід” (1957), “Гнівний Стратіон” (1960). “Підполковник Шиманський” (1966), роман “Лебедина зграя” (1971) та «Зелені млини» (1976), трагедія «Президент» (1974—1976),«Тихоня» та ін.
Основна тема творів Василя Земляка – нелегка доля хлібороба, проблеми відновлення від післявоєнної розрухи українського села, утвердження любові до рідної землі, до Батьківщини, недавнє військове минуле, партизанська боротьба з німецькими окупантами.
За його сценаріями створено художні фільми: «Люди моєї долі» (1961), «Новели Красного дому» (1964), «Олесь Чоботар» (1957), «Останній патрон» (1963), «На Київському напрямі» (драма, 1968), «Вавилон-ХХ» (драма, 1979), а «Дочка Стратіона» (1956) – найвідоміший фільм, що обійшов кіноекрани майже всього світу.
Помер Василь Земляк холодного березневого дня 1977 р., не встигнувши здійснити свої численні творчі задуми.
Письменник залишив по собі добру пам’ять в серцях багатьох людей, з якими працював, спілкувався. Його цінували за ставлення до людей і до світу, за красу душі, за надзвичайну делікатність, дивовижну силу розуму, і за безмежно-яскраву уяву. Друзі та шанувальники його таланту в пам’ять про письменника видали у 1983 р. збірник «Заповіт любові», куди ввійшли оповідання, статті, виступи Василя Земляка та надзвичайно теплі спогади, роздуми про його творчість письменників, критиків, журналістів, рідних.
Твори Василя Земляка є і в Обухівській центральній публічній бібліотеці. Більшість з них виставлена на тематичній викладці літератури, присвяченій 100-річчю від дня народження письменника «Василь Земляк – український письменник, кіносценарист». Запрошуємо до бібліотеки!
Л.Храпач – завідувачка Обухівською центральною публічною бібліотекою
для дорослих Обухівської міської ради