Обласне вільне інтерв’ювання «Київщина: 1 місяць, 1 тиждень, 1 день»

Матеріал подано без змін

Завідувач бібліотекою-філіалом с. Перемога Баришівської ЦБС відділу культури та туризму  Баришівської селищної ради Світлана Миколаївна Мойсієнко проживає в селі Перемога Броварського району Київської області. Більше 48 років віддала бібліотечній справі.

24 лютого 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, населення села збільшилося вдвічі, родичі та знайомі приїхали з Броварів та Києва. До Світлани Миколаївни, яка проживає з дорослим сином, теж приїхав  брат з Києва

Село знаходиться на трасі Прилуки-Київ, і вже 28 лютого в  Перемозі було багато російської техніки та окупантів. Вранці селом проїхала колона ворожої техніки, яка була спалена біля сусіднього села Русанів. А вже наступні колони заїзджали і розсіювалися по всьому селу, ховаючись за людськими хатами і обстрілюючи позиції українських захисників в Русанові. 

Розпочалася темна сторінка окупації. Від обстрілів ховалися у сусідів, там був зручніший погріб і потай інколи спостерігали за окупантами, які обживалися в хаті Світлани Миколаївни, копали окопи і ховали свої танки.

На другий день до них прийшли: «Светлана Николаевна, Саша,  вилазите». Про них знали все, що Світлана працює в бібліотеці, співає в церковному хорі.  Пізніше вони дізнаються, що в селі був зрадник.

Перевірили мобільні телефони, хоч мобільний зв’язок пропав з перших хвилин перебування окупантів. «Идите в дом».  Сиділи в коридорі, їсти не було чого, щоб набрати з криниці води, потрібно було пройти під наведеною рушницею. Так було до 11 березня.

11 березня був «зелений коридор», тихеньким стуком  у ворота повідомляли про приїзд автобуса. Де взялися ті сили, щоб добігти  десь 300 метрів і вскочити в автобус, маленька сумочка з документами і одяг, який був на собі – це все, що взяли з собою.  Проїзджаючи дорогою побачила відкриті двері бібліотеки, вибиті вікна та зруйновану танком праву частину будівлі. Заболіло серце…

З  12 березня  до початку квітня проживала у Тернопільській області і з нетерпінням чекала повернення додому.

І в перший же день приїзду навідалася в бібліотеку: картина була жахлива. Рашисти жили в бібліотеці, вони так ненавиділи все українське, що понівечили державну символіку і просто знищили книжковий фонд українською мовою, російські книги стояли рівненько, їх ніхто не чіпав.

В бібліотеці спочатку засклили вікна, а потім разом з колегами з Баришівської ЦБС прибрали сліди перебування окупантів. Нові українські книги подарували співробітники Національного музею літератури України, працівники Баришівської селищної ради, відділу культури Броварської райдержадміністрації, відділу культури та туризму Баришівської селищної ради та інші небайдужі жителі Баришівської громади.

Я ще раз переконалась, що навіть під час війни книги залишаються людям вірними друзями та порадниками. В бібліотеці збільшилась кількість читачів, які  цікавляться історією України та читають саме українську книгу.

Спогади записала завідувач методично-бібліографічним відділом

Баришівської ЦБС Наталія Лавріненко