Обласне вільне інтерв’ювання «Київщина: 1 місяць, 1 тиждень, 1 день»

Війна для громади села Обуховичі розпочалася 24 лютого. Було чутно вибухи, але паніки не було. Ніхто не вірив, що в ХХІ столітті ось так, просто, можна розпочати війну. А 25 лютого по центральній трасі вже їздили окупанти. Також 25 лютого недалеко від жилих будинків впала авіабомба. На щастя, обійшлося без людських жертв.

25 – 27 лютого, під час боїв в центрі села, в приміщенні бібліотеки вибуховою хвилею й уламками повибивало вікна. Але в середину приміщення ніхто не заходив, поки що. Повністю російські війська окупували село 14 березня: розповзлися селом, наставили блокпостів. Не можна було пройти до центру села, на інші вулиці, не працювали магазини, не можна було дістати ліки.

Потрапити в приміщення бібліотеки було неможливо, тому що там поселилися окупанти. Облаштували спальні місця, використовуючи експонати з Музею ткацтва. На унікальність та цінність експонатів, звісно, ніхто не зважав,  ̶  то були роботи родини Верес. Задля своєї безпеки закладали вікна книжками. В цей період з бібліотеки зникло близько 500 книжок, деякі з них знаходили потім по всьому селу.

Живучи в бібліотеці, російські військові пошкодили декілька стелажів, весь книжковий фонд було розкидано –  потім його знайшли на підлозі. Зникло багато стільців, частково викрадено комп’ютерне обладнання з інтернет-центру, повиламані двері, пошкоджено систему опалення. Уламками дуже пошкоджено дах бібліотеки. До сих пір немає вікон.

росіяні вийшли з села 30 березня. Першого квітня я, вперше від початку війни, потрапила до бібліотеки. Сказати що я була шокована  ̶  це нічого не сказати. Навіть в страшному сні не могла уявити, що в нашому столітті так можна так себе поводити. Це був просто жах!

Але потроху ми стали наводити порядки: складати, прибирати скло, шукати речі, книжки. Музейні експонати знаходили в підвалах школи, будинків, де проживали окупанти.

Частково обслуговувати читачів стали після того, як привели до ладу невелику частину книжкового фонду – десь за два тижні після звільнення. Запам’яталися слова однієї з читачок: «Мені в окупації дуже не вистачало книжок. Коли я читала, то ставала спокійнішою».

Працівники бібліотеки впорядкували фонд і почали працювати з 1 липня, але без проведення масових заходів.

Шумак Олена Григорівна,

завідувач Обуховицькою сільською бібліотекою-філією КЗ ІСР «Іванківська публічна бібліотека»