Я вивертаю те, що кожен має на споді

unnamedІнформаційний огляд

До 80-ї річниці від дня народження письменника  Юрія Покальчука 

 «Саме певність в іншому дозволяє і навіть провокує доводити до краю усе, випробовувати, ставити питання руба. Тут народжується відчуття певности, відчуття власної сили…” Юрко Покальчук

Юрій Покальчук — письменник, перекладач, кандидат філологічних наук, член Національного союзу письменників з 1976 року. З 1994 по 1998 рр. — голова іноземного відділення НСПУ. У 1997-2000 рр. — президент Асоціації українських письменників.

Народився Юрій  Володимирович Покальчук 24 січня 1941 року в Кременці в сім`ї краєзнавця. Його мати, Оксана Тушкан, була праправнучкою молодшої сестри Миколи Гоголя. Дитинство і юність майбутній письменник провів в Луцьку, там же закінчив школу, вчився в педінституті. Потім вступив до Ленінградського університету (факультет східних мов).

У СРСР був першим перекладачем аргентинського письменника-культоролога Хорхе Луіса Борхеса. Окрім нього, перекладав Хемінгуея, Селінджера, Борхеса, Кортасара, Амаду, Маріо Варгаса Льосу, Кіплінга, Рембо і безліч інших, написав більше 15 художніх творів.

Знав 11 іноземних мов, вільно володів польською, англійською, іспанською, французькою. Багато подорожував –  відвідав 37 країн. Читав лекції у Великобританії, США, Канаді, Аргентині, Бразилії, Португалії, Іспанії, Польщі, Росії.

          Покальчук – фігура в українському літературному маленькому світі неординарна. Його «коником» в літературі були еротико-психологічні романи. Твір Покальчука «Ті, що на споді» взагалі вважається першою українською еротичною книгою. Після її виходу в світ на книгу вийшло 56 рецензій, і лише 10 з них були позитивними. «Я вважаю, що заборонених тем в літературі немає, є погано написані!» – говорив сам автор.

Автор книг:

  • «Хто ти?» (1976),
  • «І зараз, і завжди» (1981),
  • «Кольорові мелодії» (1984),
  • «Кава з Матагальпи» (1985),
  • «Великий і малий» (1986),
  • «Шабля і стріла» (1990),
  • «Химера» (1992),
  • «Те, що на споді» (1998),
  • «Двері в…» (1999),
  • «Озерний вітер» (2000),
  • «Інший бік місяця» (2000),
  • «Інше небо» (2001),
  • «Одісей, батько Ікара» (2001),
  • «Вони кажуть» (2002),

Серед найвідоміших книг Ю.Покальчука – «Такси блюз» (2003), «Окружная дорога» (2004), «Запрещенные игры» (2005), «Дурманящий запах джунглей» (2005), «Камасутра».

За «Провідника» у літературному житті Ю. Покальчук вважав Василя Стуса: «Я багато чого не знав і не розумів, він мені дуже допоміг, познайомив з цікавими людьми. До речі, я був свідком у нього на весіллі, і знаю його сина Дмитра з дитинства».

У 90-х Ю. Покальчук «зійшовся» з групою «Мертвий півень». З нею він почав новий проект ,читав свої вірші під музичний супровід. Так народилися «Вогні Великого Міста». Всі альбоми в стилі французького шансону, де дуже велике значення має текст.  Своєрідним «хобі» письменника була турбота про підлітків, що виховувалися в колоніях. Для нього ця сторінка в житті почалася ще в 1986 році, після відвідин Прилуцької колонії. З тих пір , більше 20 років,   Ю. Покальчук незмінно займався проблемами неповнолітніх злочинців і, навіть, зняв спільно з режисером Максимом Бабаковим документальний фільм про підліткову колонію «Зона особливої уваги».

Був тричі одружений, виховав дочку Оксану. Остання дружина Ольга молодша за нього на 20 років. Саме через неї говорили, що Ю. Покальчук живе на три будинки – між Львовом, Києвом і Парижем. Останніми роками у нього з`явилося ще одне улюблене місто – Харків. У першій столиці жили і були поховані його дід і бабуся по лінії матері.

Найближчими друзями називав Ігоря Римарука, Юрія Андруховича і Любка Дереша.

10 вересня 2008 року стало відомо, що письменник помер після тривалої хвороби в одній з київських клінік. Похований на Байковому кладовищі.

КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ

Покальчук Юрій Володимирович;

Юрій Покальчук;

Юрко Покальчук, письменник: «Я ніколи не обманюю жінок». Письменник розповів про літературу, жінок, любов і смерть;

Юрко Покальчук;

Покальчук Юрій Володимирович: Біографія;

Пішов із життя письменник і поет Юрій Покальчук;

Розділяй і владарюй: Юрій Покальчук;

Юрко Покальчук: «Я вивертаю те, що кожен має «на споді»