Обласне вільне інтерв’ювання «Київщина: 1 місяць, 1 тиждень, 1 день»

Повномасштабне вторгнення росії на територію України 24 лютого 2022 року і досі викликає жах. Реальність поділилась на: «до війни», «під час війни» та мрію про Велику Перемогу, коли ми зможемо сказати жадане «після війни». Як ніколи стали актуальними слова нашого Кобзаря Т.Шевченка: «Борітеся – поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і  воля  святая».

Україна стала до боротьби з абсолютним злом. І це зло іде від фашистської росії, яка стала головним злочинцем світової історії. Завдяки «спеціальній операції» українці, як ніколи, об’єдналися, аби перемогти зло.

Без перебільшення можна говорити, що саме ця війна відкрила багато фронтів – ми усі: дорослі і діти, цивільні і військові, – щодня беремо участь у масштабних баталіях. Хтось пішов добровольцем на фронт, хтось волонтерити, записувати навколишні події і виливати тугу у піснях та віршах. Хтось малювати чи вишивати.

Мабуть не випадково хтось із мудрих зазначив “Сила нації і велич держави будується мистецтвом і війною!”.

Коли після перерви, викликаної військовими атаками на Київщину, ми, бібліотекарі повернулися до роботи, то чітко постала необхідність звільнити  книжковий фонд від «російської літератури». Звільнитися від літератури, на якій у росії «виросло покоління вбивць, невігласів, неонацистів та агресорів». Сьогодні важливо не лише «освідчуватись у нелюбові до російської мови,  а  й посилювати україноцентричність у світі, гідно представляти нашу культуру та звичаї. Україна вибухнула культурним життям із всесильним бажанням бути і стверджуватися! 

Основна задача бібліотекаря – дати наснагу, підживити стійкість наших читачів та користувачів. Спостерігається нечуваний до цього інтерес саме до української книги: як класичних творів, так нових сучасних авторів. Бібліотека живе своїм повноправним життям. Культура, зокрема читання, стало потребою. Телевізійні новини спокою душі не приносять. Для нас, бібліотечних працівників, це не просто робота, а саме спілкування з читачами через книгу. Ми вкотре переконуємося, що книга – справжній друг  і порадник на усі часи. 

У бібліотеці проходять майстер – класи з виготовлення оберегів, ляльок, листівок, а зібрані кошти передаються на потреби ЗСУ. Тут організуються просвітницькі та культурні заходи. Бібліотека є пунктом збирання матерії на маскувальні сітки, і саме тут проходять заняття з вивчення української мови «З мовою в серці» у рамках проєкту «Вивчаємо українську мову разом». Також проходить читання літератури для наймолодших користувачів бібліотеки. А найголовніше, що в бібліотеці працюють самовіддані, закохані у свою справу, небайдужі люди, які вислухають, поспівчувають, порадять, нададуть необхідну інформацію. 

Закінчу своє бачення війни і моєї роботи висловом Андрія Кокотюхи: “Під час війни треба знаходити у собі сили, щоб читати. Це не просто допоможе жити, а й поверне нас до звичного існування, до його «нормальності», і навіть буде сприяти наближення нашої Перемоги”.

Галина Парисівна Дмитренко,

заввідділом  обслуговування КЗ «Публічна бібліотека Вишгородської міської ради»

(У назві використана цитата  М. Сингаївського)