Японія, США, Франція та Україна: у різних куточках планети розпочався сезон цвітіння сакури.

Однією з перших у світі японська вишня квітне у Токіо: наприкінці березня – на початку квітня. Це дійство тут називається «ханамі» – національна традиція милування квітами. Щороку метеорологічні агентства та засоби масової інформації чітко стежать за початком сезону цвітіння і повідомляють про нього як про подію державної важливості.

Офіційне відкриття сезону цвітіння сакури проходить у центральному парку Синдзюку в Токіо в присутності імператорської родини. Як правило, на свято запрошуються всі відомі політичні та громадські діячі Японії.  Щоб побачити квітучі сади сакур, до столиці Японії з’їжджаються тисячі туристів.

Головне місце у Кіото для ханами – парк Маруяма. Родзинкою вважається розкішно виглядає плакуча вишня, яка в період цвітіння підсвічується вночі.

Загалом сакура — відомий символ Японії та японської культури. Японці здавна шанують цю рослину. З часів епохи Мейдзі зображення сакури містяться на головних уборах учнів і військових, як показник рангу. Сьогодні використовується на гербах поліції та сили самооборони Японії. Крім того, сакура — традиційний символ жіночої молодості та краси.

У Нью-Йорку наприкінці квітня відбувається фестиваль Sakura Matsuri. У ботанічному саду Брукліна можна побачити цвітіння понад 200 японських вишень.

На квітучу казку у квітні перетворюється і столиця закоханих Париж. Поряд із Ейфелевою вежею розцвітають десятки сакур.

В Україні сезон цвітіння сакури відбувається дещо пізніше – у другій половині квітня. Найбільш відомою є Алея сакур в Ужгороді на Закарпатті.

Алея цієї японської вишні, яку завезли ще на початку ХХ століття з Відня, вважається найдовшою в Європі, і не припиняє радувати око як місцевих жителів, так і туристів.

Що примітно, сакури в Ужгороді знаходяться в центрі і старій частині міста. Існує навіть путівник для туристів. Зараз у місті налічується близько 2 тисяч дерев, а вік деяких з них – близько 100 років.

У Києві квітучі сакури в квітні можна знайти у парку Кіото.

Джерело