Перша допомога при гострих стресових реакціях

Перша (екстрена) психологічна допомога надається людині, коли вона знаходиться в гострому стресовому стані. Це стан являє собою переживання емоційної та розумової дезорганізації.  У людини в цьому стані можуть з’являтися такі емоційні реакції: Стресова панічна атака, Нервове тремтіння,  Страх, Істерика, Апатія, Ступор (заціпеніння), Плач.

1. Стресова панічна атака

Ознаки: відчуття сильного тривоги за відсутності реальної небезпеки. Людина думає, що втрачає контроль, переживає серцевий напад або навіть помирає. Вона може тремтіти, відчувати сильну пітливість, озноб, запаморочення, важко дихати, скаржитися на біль у грудях, нудоту, оніміння або поколювання в пальцях.

Перша психологічна допомога:

  1. Замість запитань, давати людині прямі вказівки що робити, наприклад: “Подивись на мене. Скажи своє ім’я. Скажи мені, де ти. Підведись. Пий”
  2. Лити холодну воду на зап’ястя або покласти холодний рушник на шию. Якщо на вулиці холодно – прогулятися. 
  3. Зробити стрибки на місці або побігати на місці.
  4. Використати техніки «заземлення»: попросити людину сісти, впертися ногами в підлогу та опустити голову; зосередити увагу людини на її диханні, допомогти їй почати дихати повільно животом,  концентруючись на вдиху та видиху; сфокусувати  увагу людини на тому, що можна побачити, почути та відчути навколо (наприклад, попросити детально описати конкретний предмет).
  5. Прослідкувати, щоб всі базові речі людина почала виконувати сама (наприклад, налила собі води, протерла монітор комп’ютера тощо)

2. Нервове тремтіння

Ознаки: цей стан виникає раптово або відразу після травматичної події. Так організм «скидає напругу». Людина не може за власним бажанням припинити цю реакцію. Це мимовільне ритмічне скорочення м’язів, руховий розлад, який найчастіше вражає руки, але також може виникати в усіх частинах тіла.

Перша психологічна допомога:

  1. Сказати: «Зараз я буду тебе трусити». Взяти людину за плечі і сильно та різко почати трясти протягом 10-15 секунд, розмовляючи з нею весь час (називати її на ім’я, підтримувати, хвалити). 
  2. Під час цього стану не можна накривати людину чимось теплим, обіймати та заспокоювати її словами на кшталт: «Перестань, візьми себе в руки»!
  3. Після завершення емоційної реакції людині треба дати відпочити.

3. Страх

Ознаки: напруга м’язів (особливо м’язів обличчя); сильне серцебиття; прискорене поверхневе дихання. Цей стан може спонукати людину до втечі, викликати заціпеніння або, навпаки, підвищену активність, агресивну поведінку.

Перша психологічна допомога:

  1. Покласти руку людини на зап’ястя, щоб вона відчула ваш спокій. Це також сигнал для неї, що вона не одна.
  2. Почати дихати глибоко та рівно і заохочувати людину дихати разом з вами в одному ритмі.
  3. Якщо людина говорить – активно її слухати.
  4. Зробити людині легкий масаж найбільш напружених м’язів тіла.

4.  Істерика

Ознаки: спостерігається безліч різних рухів, театральні пози, емоційна насичена швидка мова, ридання.

Перша психологічна допомога:

  1. Попросити глядачів залишити вас наодинці з людиною, якщо це безпечно для вас.
  2. Несподівано для людини зробити щось, щоб привернути її увагу (наприклад, гучно плескати долонями, кинути якийсь предмет на підлогу)
  3. Говорити з людиною чітко, короткими фразами («Випий води», «Умийся»), впевненим тоном.
  4. Після цього емоційного стану настає втома, втрата сил і людині потрібен сон.

5. Апатія

Ознаки: сильне відчуття втоми, немає бажання щось робити і, навіть, говорити, відсутність проявів будь-яких емоцій, загальмованість в діях і мові, байдужість до всього.

Перша психологічна допомога:

  1. Поговорити, ставити прості питання: «Як себе почуваєш?», «Хочеш пити, їсти?» 
  2. Взяти людину за руку або покласти свою руку на її чоло 
  3. Надати можливість людині відпочити (сон або просто полежати), зняти їй взуття, накрити ковдрою. Якщо немає такої можливості, тоді прогулятися, більше говорити з людиною, залучаючи її до будь-якої спільної діяльності.

6. Ступор (заціпеніння)

Ознаки: емоційний стан, який відбувається після найсильніших нервових потрясінь, коли людина витратила стільки енергії на виживання, що сил на контакт із навколишнім світом у неї вже немає. Такий стан може тривати від декількох хвилин до декількох годин. Відмічаються різке зниження або відсутність довільних рухів і мови, відсутність реакції на зовнішні подразники (шум, світло).

Перша психологічна допомога:

Під час всіх дій звертатися до людини на ім’я.

  1. Зігнути людині пальці на обох руках і притиснути їх до основи долоні. Великі пальці мають бути виставлені назовні.
  2. Кінчиками великого й вказівного пальців масажувати людині точки, розташовані на чолі, над очима рівно посередині між лінією росту волосся й бровами, чітко над зіницями.
  3. Покласти свою руку на груди людини і налаштувати свій подих під ритм її подиху, говорячи при цьому: «Давай будемо дихати разом. Якщо ти мене чуєш, підніми руку»
  4. Людина, перебуваючи у цьому стані, може чути та бачити. Тому треба говорити їй на вухо тихо, повільно та чітко те, що може викликати сильні емоції, наприклад: «Мені потрібна твоя допомога, твій друг поранений, треба до лікарні». Необхідно тактовно намагатися перемикати її увагу на дійсність (запитувати про важливі організаційні питання, ненав’язливо щось розповідати).
  5. Поставити чітке, просте, конкретне завдання, домогтися його розуміння й виразного повторення. Проконтролювати початок виконання поставленого завдання. 
  6. У спробі вивести людину з цього стану НЕ можна застосовувати шум та світло, щипати або трясти.

7. Плач:

Ознаки: ця емоційна реакція обумовлена фізіологічними процесами в організмі. Організм виділяє речовини, що мають заспокійливу дію. Спостерігається відчуття пригніченості, немає порушення у поведінці. 

Перша психологічна допомога:

  1. Треба бути весь час поруч з людиною.
  2. Встановити з нею фізичний контакт: взяти її за руку, покласти свою руку їй на плече або спину, погладити її по голові, обійняти, якщо це припустимо. 
  3. Використати прийоми «активного слухання». 
  4. Не слід говорити людині: «Заспокойся, припини…», треба надати їй можливість заспокоїтися тоді, коли вона сама буде готова. 
  5. Не можна давати поради. Слід просто слухати і підтримувати.