Легенда українського поетичного кіно – Іван Миколайчук
До 80-річчя з дня народження українського кіноактора, кінорежисера, сценариста та композитора
Івана Васильовича
Миколайчука
(15 червня 1941, Чортория, Чернівецька область – 3 серпня 1987, Київ)
Роль кінематографа в сучасному світі важко переоцінити, як і значення образів, створюваних акторами, сценаристами і режисерами. Артист після відходу у вічність залишає після себе калейдоскоп образів. Наступним поколінням актор залишає образ людини, в якому немає домішку повсякденності, відсутні випадковості і напівтони. Яскравий образ довгий час після смерті залишається своєрідним маркером в пам’яті глядачів.
Людські образи, до яких можна прагнути, в минулому столітті пропонували українському суспільству небагато акторів, одним з них є Іван Миколайчук. У радянські часи, коли людяність неодноразово піддавалася девальвації, актор зумів створити яскравий образ, досягнути якого прагнуло багато людей. При забороні національних настроїв і визвольних рухів Миколайчук довів, що героїчною людиною може бути борець за українську незалежність. До створення кінострічок Миколайчук був причетний як актор, сценарист, режисер і композитор.
Він прожив лише 46 років. Проте за своє життя встиг зіграти близько 40 ролей в кіно, написати 9 сценаріїв, зняти як режисер 2 кінострічки. Говорячи про культурний спадок актора, помилково орієнтуватися тільки на ці цифри. Адже лише двома своїми першими головними ролями у фільмах «Сон» та «Тіні забутих предків» він навічно вписав своє ім’я в історію не тільки українського, а й світового кінематографу.
Його називали обличчям і душею українського поетичного кіно, аристократом духу, блискучим самородком. Іван Миколайчук був кінозіркою 60-70 х років. В ті роки майже жоден фільм не обходився без його участі. Він був особливий, народний, справжній, найкращий. В його особі українська нація має світового невмирущого позитивного героя, який пробуджував національний дух українців. Проте звання народного артиста Івану Миколайчуку так і не присвоїли, бо тодішні ідеологи винесли акторові вирок – «націоналіст».
Ознайомитися з біографією життя та творчості Івана Миколайчука допоможе наше видання:
Видання створено до 80-річчя з днів народжень Івана Миколайчука та Богдана Ступки. Містить їх біографії, спогади рідних та колег, огляди творчих доробків в кінематографі, та бібліографії. Також, за темою, надано анотований список літератури наявної в КЗ КОР «Київська обласна бібліотека для юнацтва».
Видання адресоване бібліотечним працівникам, кінознавцям, студентам, читачам бібліотеки та всім хто цікавиться українським кінематографом.
Фільмографія
Акторські роботи:
- «Двоє» (1964, короткометражний), головна роль
- «Сон» (1964), Тарас Шевченко – головна роль
- «Тіні забутих предків» (1964), (ван Палійчук – головна роль
- «Перевірте свої годинники» (1965), Левицький, (фільм знищено як антирадянський)
- «Гадюка» (1965), білогвардієць Брикін
- «Бур’ян» (1966), Давид Мотузка
- «Дві смерті» (1967, короткометражний), поручик
- «Київські мелодії» (1967, короткометрафний), композитор
- «Помилка Оноре де Бальзака» (1968) , кріпосний лакей Левко
- «Анничка» (1968), Роман наречений Аннички
- «Камінний хрест» (1968), син Микола
- «Розвідники» (1968), Віктор Курганов – головна роль
- «На Київському напрямі» (1968), Андрій Бульба, (епізод не ввійшов в фільм)
- «Визволення» (1968, кіноепопея), частина 1 – «Вогняна дуга», сержант Савчук
- «Визволення» (1969, кіноепопея), частина 2 – «Прорив», сержант Савчук
- «Комісари» (1969), Григорій Громов – головна роль
- «Білий птах з чорною ознакою» (1970), старший син Петро Дзвонар, комуніст
- «Іду до тебе» (1971), художник
- «Лада з країни Берендеїв» (1971), чародій Рей
- «Захар Беркут» (1971), Любомир
- «Наперекір усьому» (1972), Йоко
- «Пропала грамота» (1972), Козак Василь – головна роль
- «Народження людини» (1972), Русин
- «Третя після Сонця» (1972), Баян
- «Повість про жінку» (1973), письменник Волощук
- «Коли людина посміхнулась» (1973), Олексій Луганов – головна роль
- «Про Вітю, про Машу і морську піхоту» (1973), Вакула
- «Марина» (1974), диригент
- «Канал» (1975), Тимош Зайченко – головна роль
- «Хвилі Чорного моря» (1975), Терентій
- «Тривожний місяць вересень» (1976), юродивий Гнат
- «Море» (1978), Симохін
- «Спокута чужих гріхів» (1978), Русин, учитель
- «Під сузір’ям Близнюків» (1978), (лен екіпажу
- «Вавилон ХХ» (1979), філософ Фабіан – головна роль
- «Лісова пісня. Мавка» (1980), дядько Левко, Лісовик
- «Така пізня, така тепла осінь» (1981), Григор Корчак
- «Повернення Баттерфляй» (1982), Антон Крушельницький – головна роль
- «Легенда про княгиню Ольгу» (1983), князь Володимир – головна роль
- «Миргород та його мешканці» (1983), Курочка
- «Жменяки» (1986), Павло Жменяк
- «На вістрі меча» (1986), генерал Турчин
Сценарист:
- «Білий птах з чорною ознакою» (1970)
- «Мріяти і жити» (1974)
- «Бірюк» / «Відлюдько»(1977)
- «Під сузір’ям Близнюків» (1978)
- «Вавілон ХХ» (1979)
- «Така пізня, така тепла осінь» (1981)
- «І в звуках пам’ять відгукнеться…» (1986)
- «Небилиці про Івана» (1989)
Режисер:
- «Вавілон ХХ» (1979)
- «Така пізня, така тепла осінь» (1981)
Композитор, музичне оформлення:
- «Білий птах з чорною ознакою» (1970)
- «Пропала грамота» (1972)
- «Вавілон ХХ» (1979)
- «Така пізня, така тепла осінь» (1981)