«Крадійка книжок» Маркуса Зузака
Зузак М. Крадійка книжок : роман / Маркус Зузак; пер. з англ. Наталі Гоїн. – Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. – 416 с.
«Крадійка книжок» (англ. «The Book Thief») – роман австралійського письменника Маркуса Зузака 2006 року. Твір перекладено тридцятьма мовами світу, в тому числі й українською. Він має престижні рейтинги в багатьох країнах. Екранізація роману Браяном Персивалем, також стала успішною. В українському прокаті фільм вийшов у 2013 році під назвою «Книжковий злодій».
Автор роману Маркус Зузак – молода людина, він особисто не пережив описаних подій, але зумів бути по-справжньому переконливим для читача. Його батьки були біженцями з післявоєнної Європи – маляр Гельмут Зузак емігрував з Австрії, а його дружина Ліза – з Германії. В основі твору – спогади батьків письменника про своє воєнне дитинство: бомбардування Мюнхена, потоки євреїв, що прямували у Дахау, голод і загибель рідних. Болючі спогади своїх батьків-емігрантів про такі несумісні речі, як дитинство, війна і Голокост, сучасний австралійський письменник поклав в основу історії про маленьку дівчинку Лізель, яка в страшні роки Другої світової, навчившись читати за посібником гробаря, збагнула силу Слів і, втративши все інше, вижила – завдяки лише цій силі.
Події відбувається в нацистській Німеччині, починаючи з січня 1939 року. Головна героїня роману – дев’ятирічна Лізель Мемінгер, яка дорослішає з розвитком сюжету. У Лізель нелегка доля: її батько, невідомим чином пов’язаний з комуністами, без вісті пропав, а мати, не в силах доглядати за дівчинкою та її братом, вирішує віддати дітей на виховання прийомним батькам під Мюнхен, тим самим рятуючи їх від переслідування нацистської влади. По дорозі до нового будинку брат Лізель вмирає важкої смертю від хвороби, що відбувається на очах у дівчинки, залишаючи важке враження на все життя. Брата Лізель ховають на кладовищі, де дівчинка і підбирає свою першу в житті книгу – «Посібник гробаря».
Так, Лізель має незвичне хобі – красти книжки. У воєнній Німеччині, де люди голодують заради потреб фронту й панує жорстка цензура, дістати книжку – справжня авантюра. Із вкрадених книжок Лізель, у якої було справді тяжке раннє дитинство, запізно, як на її вік, вчиться читати, а потім писати. Це вміння стає ключовим у її житті, адже саме воно рятує її від наглої загибелі. Книга, що відкриває очі, книга між людиною і небуттям – проникливий символ збереження особистості в тоталітарному світі. Кожна з десяти глав, з яких складається роман, за винятком останньої, названа на честь однієї з «вкрадених» Лізель книжок і присвячена тому, як ця книжка вплинула на становлення самої героїні та життя оточуючих її людей в контексті подій, що відбувалися в той час.
Все життя Лізель пронизане подіями Другої світової війни. У сюжеті роману відбивається все: ідея нацистів, гоніння євреїв, поділ німецького народу на дві половини – тих, хто вступив до НСДАП і тих, хто проти ідеології Гітлера. Губерманни показані як звичайна німецька родина, що не розділяє нацистські погляди, але водночас боїться сказати що-небудь проти, тому що наслідки можуть бути незворотними. Лізель – жертва свого часу. Дівчинка, яка ненавидить Гітлера, який занапастив всю її сім’ю (рідну, а згодом і названу), не може зробити зовсім нічого. Вона на власні очі бачить все приниження, які припадають зазнавати людям, що не належить до арійської раси, і все це тяжким каменем лягає їй в душу. Події змушують глибоко задуматися про життя мирного населення Німеччини під час війни, зануритися в його життя, переживати разом з ним і за нього. А саму книгу можна назвати романом виховання, історією про дружбу і любов.
Роман побудований незвичайним чином. Історію крадійки книг нам розповідає сама Смерть. Проте автор показує, що додаток «сама» тут просто недоречний. Смерть у творі не є чимось особливим, він немов переконує читачів, що він і не «забирає» життя, він – лише слуга війни, лише інструмент, хоч і найвідданіший… І саме тому тільки Смерть може повною мірою оцінити людину. Її красу, потворство, і в той же час «здоровий глузд, якого людині вистачає хоча б померти». Смерть, розказує про свою нелегку роботу, дає власні коментарі, спілкується з читачем. Наприкінці роману Смерть приходить за Лізель і віддає їй книгу її життя.
Також, це книга про слова. Про слова, які не тільки вимовляють, а з яких складають життя. Про слова, які однаково створюють війну і втішають людей у бомбосховищі. Про слова, які можна не говорити нещасному єврею, якому маленька німецька дівчинка дає хліб, коли той іде дорогою до концтабору. Про слова любові, які вже не скажеш юнаку з волоссям кольору лимонів. Про слова краси, які вже не скажеш грубій квадратній матері Розі. І про слова надзвичайної поваги до людини, чиї сріблясті очі вже ніколи не зігріють поглядом.
Тож, «Крадійка книжок» – це історія дитинства в часи Другої світової війни. Нацисти при владі, Німеччина переживає пік масового психозу, обожнювання Гітлера досягає небаченого розмаху, євреїв знищують тисячами, палають купи невгодних владі книжок. А тим часом на Небесній вулиці в прийомних батьків підростає дівчинка Лізель. Світ, що її оточує, звичайний, навіть у чомусь прекрасний. Сусіди загалом добрі люди, але зі своїми дивацтвами. Єдине, що треба пам’ятати, так би мовити, підрядково: ці «добрі люди» тримають на собі нацистську державу, їхні сини воюють під Сталінградом, чи не щотижня містом проходить «парад» євреїв. Але це відбувається наче не з їхньої волі, немов якась вища сила примушує їх коритися невідворотному. Наприкінці читач ще намочить очі, коли всі вони загинуть під час бомбардувань. Тих самих бомбардувань, що передували перемозі нещасних з іншого боку фронту. У війні немає переможців і переможених, є лише жертви.
Цитати з книги:
«Це сталося в маленькому містечку в самому серці гітлерівської Німеччини. Потік все нових страждань вперто не зупиняв свого плину, і зараз приніс його невелику частину. Євреїв гнали околицями Мюнхена, і одна дівчинка-підліток зробила щось нечуване – вона протиснулась крізь юрбу і пішла разом з ними. Коли солдати відтягнули її і штовхнули на землю, вона знову підвелася. І знову пішла».
«Слова. Навіщо їм взагалі існувати? Якби не вони, усього цього б не сталося. Без своїх слів фюрер нічого не вартий. Без них не було б кульгавих в’язнів, не було б потреби втішати і вигадувати всілякі словесні хитрощі, щоб нам від них стало краще. Яка користь від слів?»
«Мабуть, багато німців бачили наближення. Вони завжди так роблять – найкращі душі. Підіймаються мені [Смерті] назустріч і кажуть: «Я знаю, хто ти, і я готовий…» Такі душі завжди легші, тому що більшу частину вони вже віддали. Більшість із них вже знайшли свій шлях в інші місця.»
«Мене дивує, на що здатні люди, навіть тоді, коли їхніми обличчями збігають струмочки, а вони заточуються, кашляють, але йдуть далі, шукають і знаходять.»
«Це була нація із вирощеними, як на фермі, думками.»
«У нацистській Німеччині не видавали карток покарання, але кожен мав отримати своє. Для когось це смерть на війні в чужій країні. Для інших – злидні і провина, коли війна закінчиться і по всій Європі проведуть шість мільйонів відкриттів.»
«…війна – це смерть, але земля завжди вислизає з-під ніг тоді, коли вона забирає тих, хто жив і дихав поряд.»
«Німецькі діти вишукували загублені монети, а німецькі євреї пильнували, щоб їх не спіймали.»
«Німці у підвалах викликали жалість, але у них, принаймні, був шанс. Підвал – не душова. Їх ніхто туди не заганяв. Для них життя було ще досяжним.»
«Йому або дуже щастило, або він не заслуговував на смерть, або ж у нього була вагома причина, щоб залишитись живим.»
«Кажуть, що війна – найкращий друг смерті, але мушу висловити іншу точку зору. Для мене [Смерті] війна – ніби новий начальник, який вимагає неможливого. Він стоїть за плечима і без упину повторяє те саме: «Виконуй, виконуй»
«Але визнання свого страху – хіба це боягузтво? Хіба це боягузливо – радіти з того, що вижив?»
«Більше не хочу молитися, щоб Макс вижив і з ним усе було добре. Чи Алекс. Тому що цей світ їх не заслуговує.»
«Вона не розуміла, чому це було так важливо, але тішилася самою думкою про те, що така величезна кімната, вщерть забита книжками, належала жінці.»
«Чи заслужили вони на кращу долю, усі ці люди? Скільки з них, загіпнотизовані запахом Гітлерового погляду, активно долучалися до переслідувань інших людей, повторюючи вислови, абзаци, цілі сторінки свого фюрера? Чи була у чомусь винна Роза Губерманн? Переховувачка єврея? Чи Ганс? Невже вони всі заслуговували на смерть? А діти? Мене дуже цікавлять відповіді на ці запитання, але я не можу дозволити їм спокусити себе. Я лише знаю, що тієї ночі всі ті люди, окрім хіба найменших дітей, могли відчути мене [Смерть]. Я був натяком. Я був порадою, і мої уявні ноги човгали кухнею і коридором.»
«Небесну вулицю заповнила процесія заплутаних людей, які не відпускали найціннішого. Хтось тримав дитину. Хтось ніс купку фотоальбомів чи дерев’яну шкатулку. Лізель прихопила свої книжки, вона притисла їх руками до ребер.»
Список використаних і рекомендованих джерел:
- Зузак, М. Крадійка книжок : роман / Маркус Зузак; пер. з англ. Наталі Гоїн. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. – 416 с.: іл.
- Зузак, Маркус. Крадійка книжок [про книгу] / Тетяна Абраїмова // Дніпропетровська ОУНБ ім. Кирила і Мефодія. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/read_bibl_zusak.html. – Дата публікації: 27.05.2020.
- Коваленко Т. Маркус Зузак «Крадійка книжок» [презентація про книгу] / Коваленко Т.В. // Освітній проект «На Урок». – Режим доступу: https://naurok.com.ua/prezentaciya-markus-zuzak-kradiyka-knizhok-169140.html.
- «Крадійка книжок»: про Слова, з яких складається Життя [про книгу] / Анна Горюнова // Букмоль. – Режим доступу: https://bokmal.com.ua/books/zuzak-book-thief/. – Дата публікації: 11.11.2016.
- Крадійка Книжок // Публічні Бібліотеки Солом’янського району. – Режим доступу: https://soloma.libraries.kiev.ua/book/krad%D1%96jjka-knizhok/. – Дата публікації: 21.11.2017.
- «Крадійка книжок» аналіз / J. G. (Джей Джи) // Dovidka.biz.ua. – Режим доступу: https://dovidka.biz.ua/kradiika-knyzhok-analiz.
- Крадійка книжок [цитати] // Вікіцитати. – Режим доступу: https://uk.wikiquote.org/wiki/Крадійка_книжок.
- Маркус Зузак Крадійка книжок [цитати] // Букмейт. – Режим доступу: https://uk.bookmate.com/books/YwgbTWVO/quotes.
- Смерть теж має серце / Вікторія Зенгва // Друг читача. – Режим доступу: https://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/review/43304/. – Дата публікації: 21.01.2016.
Підготувала Людмила Соколовська, завідувач інформаційно-бібліографічного відділу
