Капітуляція Німеччини у Другій світовій війні

German_instrument_of_surrender2Капітуля́ція Німе́ччини у Дру́гій світові́й війні́ — сукупність угод про припинення війни Німеччиною шляхом повної й беззастережної капітуляції. Першою такою угодою став Акт про капітуляцію німецьких збройних сил, підписаний у м. Реймсі (Франція) 07.05.1945 о 2:41, який вступив у силу 8.05.1945 о 23:01 за середньоєвропейським часом (документ складено англійською мовою).

Ідея капітуляції Німеччини обговорювалася вже в січні 1943 на конференції у Касабланці. Проект тексту капітуляції готувався з січня 1944 Європейською консультативною комісією (ЕАС) та був затверджений у липні 1944 главами держав-союзників. Однак підписаний у Реймсі документ не відповідав затвердженій версії та регулював суто військові аспекти капітуляції.

Командувачі найбільших військових з’єднань підписували акти про капітуляцію своїх з’єднань з 29.04.1945. Упродовж 05.05–07.05. у штабі союзників SHAEF) у м. Реймсі відбулися перемовини про умови капітуляції.

Акт про капітуляцію з німецького боку підписав начальник Оперативного штабу сухопутних сил Вермахту генерал-полковник А. Йодль. Від англо-американської сторони документ прийняли генерал-лейтенант армії США, начальник Головного штабу Союзних експедиційних сил В. Б. Сміт, від СРСР — представник Ставки Верховного Головнокомандування при командуванні союзників генерал-майор І. Суслопаров. Як свідок Акт підписав заступник начальника Штабу національної оборони Франції бригадний генерал Ф. Севез.

У документі йшлося про видачу всім керівним органам збройних сил розпорядження про припинення бойових дій 08.05.1945 до 23:01 за центральноєвропейським часом, вимогу до них залишатися на позиціях, які вони займали на вказаний час і заборону знищувати військову техніку.

У документі стверджувалося, що він не є перешкодою для подальшої заміни його генеральним документом про капітуляцію, укладеним Об’єднаними Націями або від їх імені стосовно Німеччини і німецьких збройних сил.

Й. Сталін відмовився визнавати підписану капітуляцію та вимагав підписання капітуляції на більш високому представницькому рівні та більш урочисто в м. Берліні, а також просив союзників не робити офіційних оголошень про завершення війни до набрання документом чинності.

Першою про підписання капітуляції оголосила вдень 07.05. одна з німецьких радіостанцій. Через годину про це повідомило агентство «Асошіейтед пресс», наслідком чого стало звільнення журналіста Е. Кеннеді. Офіційне оголошення про капітуляцію на Заході було зроблено 08.05.

Cоюзники погодилися провести повторну церемонію підписання Акту про капітуляцію Німеччини в м. Берліні. Вона відбулася в передмісті м. Берліна Карлсгорсті 08.05.1945 о 22:43 за центральноєвропейським часом (09.05 о 00:43 за московським часом, який тимчасово діяв у м. Берліні на той момент). Текст Акту повторював усі положення підписаного документа, підписаного в м. Реймсі.

З німецького боку Акт про капітуляцію в м. Берліні підписали генерал-фельдмаршал, начальник Верховного головнокомандування Вермахту В. Кейтель, представник Люфтваффе генерал-полковник Г.-Ю. Штумпф та представник військово-морських сил Німеччини адмірал Г. Г. фон Фрідебург.

Від союзників капітуляцію прийняли маршал Радянського Союзу Г. Жуков та заступник головнокомандувача союзних експедиційних сил маршал Королівських військово-повітряних сил Великої Британії А. Теддер. Як свідки документ підписали генерал К. Спаатс (США) і генерал Ж. де Латрі де Тассіньї (Франція).received_550951615608511-960x540

У СРСР про підписання капітуляції повідомило Телеграфне агентство Радянського Союзу (ТАРС) зранку 09.05.1945.

Відповідно до погодження між урядами СРСР, США і Великої Британії було вирішено вважати капітуляцію у Реймсі попередньою.

Остаточна капітуляцію Німеччини в державно-політичному сенсі завершила Берлінська декларація 05.06.1945 та рішення Потсдамської конференції 02.08.1945, які регулювали післявоєнний статус окупованих німецьких територій, окупованих державами-переможцями.

ДЖЕРЕЛО