90 років Київщини

Обласний бібліотечний марафон “Краєзнавчі таємниці бібліотек Київщини”

Матеріал поданий без змін 

(210років від дня народження Є.Грибінки та 125 років від дня народження Є Маланюка)

    2 лютого стало знаменною датою в літературному середовищі. Саме 2 лютого народилися два відомі  українські письменники – байкар, письменник, перекладач, педагог, громадський діяч Євген Павлович Гребінка та поет, публіцист, літературний критик, одна з найяскравіших постатей вітчизняної літератури XX століття, її безумовний класик -   Євген Филимонович Маланюк. Вони жили в різні епохи. Але їх об’єднувала любов до рідної землі, до рідної природи, до матінки України.

    Є. Гребінці в цьому році виповнилося 210 років. Він увійшов в історію літератури як найвидатніший український байкар першої половини ХІХ століття. Розвинувши в своїх байках народно-сатиричні традиції, Євген Гребінка підніс байку до нового, вищого рівня, що мало велике значення для розвитку української літератури. Вся його літературна спадщина увійшла в скарбницю вітчизняної культури. Євген Гребінка прожив 36 років. Майже половину життя займався літературною діяльністю. За 15 років надрукував понад 50 повістей, романів та оповідань. Є. П. Гребінка залишив помітний слід в українському літературному процесі передшевченківської доби, а його самобутні, привабливі твори заслужили право на вдячну пам’ять багатьох прийдешніх поколінь.

    Є. Маланюку в цьому році виповнилося 125 років від дня народження.

Ім’я його  стало широко відомим лише на початку 90-х років минулого століття, через три десятиліття після його смерті. Довгий час творчий доробок цього самобутнього і талановитого поета був під забороною радянської пропаганди, яка причепила йому «ярлик» яскравого представника «українського націоналізму». Насправді ж він лише палко любив свою Батьківщину, за межами якої змушений був прожити більшу частину життя, і «сумно» жартував, що зазнав трьох еміграцій і двох інтернувань. Любов до рідної землі додавала наснаги творити, виливаючи її у динамічних поетичних рядках і публіцистичному слові.  Автор близько 20 збірок поезій (“Стилет і стилос”, (1924), “Гербарій” (1926), “Земля й залізо” (1930), “Земна Мадонна” (1934), “Перстень Полікрата” (1939). та ін.), літературно-критичних і публіцистичних праць, поеми “П’ята симфонія” (1953, присвячена В.Тютюнникові),історична праця «Ясновельможний пан Мазепа». Усією своєю творчістю він прагнув сприяти відродженню української держави для сильної та самобутньої української нації.

 До цих дат в читальному залі Обухівської  центральної  публічної бібліотеки  для дорослих оформлена викладка – персоналія «Два поети – дві долі», де представлені кращі твори цих двох поетів.

      Л.Храпач – завідуюча Обухівською центральною публічною бібліотекою

                         для дорослих