Голокост – невиплакані сльози людства

4e4b0584376091a632be88c77df74a9a2005 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію №60/7 «Пам’ять про Голокост». Ця резолюція визначила 27 січня Міжнародним днем пам’яті жертв Голокосту. Наша країна приєдналася до цього документа 2012-го. Саме 27 січня 1945 року Червона армія звільнила комплекс німецьких концентраційних таборів Аушвіц-Біркенау поблизу міста Освенцим.

У Київській обласній бібліотеці для юнацтва до Міжнародного Дня пам’яті жертв Голокосту оформлена книжкова викладка та проводяться бесіди «Голокост – невиплакані сльози людства». Користувачі дізнаються маловідомі факти історичних переслідування та винищення євреїв, ромів, масових убивств українців, поляків, білорусів, військовополонених.

Жертвами Голокосту в Україні стали близько 1 млн євреїв. Їх винищення на українських землях почалося відразу після вторгнення нацистів на територію СРСР у червні 1941 року. 

Перші так звані акції зачисток відбулися у Львові. Спеціальні команди 4-А та 4-Б влаштовували погроми та арешти. Протягом тижня у місті вбили 6 тис. євреїв. У листопаді 1941 року окупанти перейшли до планомірного знищення євреїв, створивши ґетто у Львові та інших містах на Галичині. Загалом жертвами нацистської політики Голокосту в цьому регіоні стали 610 тис. євреїв.

Бердичівська трагедія – у містечку на Житомирщині протягом серпня-листопада 1941 року нацисти розстріляли, закопали живими та напівживими близько 30 тис. місцевих євреїв.

Під Вінницею місцем масових страт у квітні 1942 року став П’яничанський ліс, де після облав на місцевому стадіоні зібрали та знищили близько 10 тис. євреїв. Загалом на Вінниччині окупанти вбили понад 105 тис. осіб.

На Західній Волині нацисти спровокували єврейські погроми за участю місцевого населення. Під час першої хвилі терору влітку 1941 року було вбито 15 тис. євреїв із Острога, Луцька, Дубна та Рівного, а у листопаді лише у Рівному розстріляли 21-23 тис. євреїв. До кінця 1942 року було знищено 150 тис. осіб.

У Києві величезною братською могилою став Бабин Яр. Тут з 29 вересня до 3 жовтня 1941 року спецкоманди нацистів вбили понад 52 тис. євреїв, циган, українців, росіян, поляків та білорусів, а за роки окупації – загалом до 100-150 тис. цивільних (переважно євреїв) та військовополонених.

На Лівобережжі України та в Криму нацисти вбили 112 тис. осіб єврейської національності.

На території румунської Трансністрії (адміністративно-політична одиниця на південному заході сучасної України, яку німці на підставі договору в Бендерах від 30 серпня 1941 року віддали під тимчасову румунську цивільну управу) масовий терор розгорнувся після того, як 22 жовтня 1941 року стався вибух у комендатурі. За наказом коменданта міста генерала Тресторіану на майданах і вулицях Одеси повісили та вбили 5 тис. осіб. Ще 28 тис. євреїв заживо спалили в облитих пальним артилерійських складах на Люстдорфській дорозі.

Трансністрійський Майданек – так прозвали село Богданівку Доманівського району Одеської області, де було створене єврейське ґетто для 55 тис. осіб. Вижила у цьому пеклі лише тисяча. Ще 20 тис. євреїв загинули в таборах і ґетто, розташованих у селах Маренівка, Маренбург, Новоселівка, Владимирівка та Молдавка.

20210126_112510

КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ: