Обласне вільне інтерв’ювання «Київщина: 1 місяць, 1 тиждень, 1 день»

Діти України – наше майбутнє.

Благають про життя без війни.

Боже наш змилуйся над дітьми!

Дай мирно жити на рідній землі

 О.Приходько

Ніч була неспокійна, з 5:00 ранку в кімнаті доньки вже горіло світло. Я гадала, що вона готувала татові сюрприз, адже в нього був день народження. Коли донька вийшла з кімнати відразу промовила: «Тату, вітаю тебе з днем народження, але у нас розпочалася війна…»

Вже з перших днів наше село Запрудка було в окупації ворога. Незважаючи на постійні обстріли, я заїхала на роботу до бібліотеки, щоб забрати ноутбук, документи, книги для читання, і деякі речі. За декілька хвилин після мого від’їзду пролунав вибух. Вже згодом я дізнаюся, що ударною хвилею в бібліотеці повилітали шибки в трьох вікнах та пошкоджено вхідні двері.

В окупації зі своєю родиною ми пробули до 24 березня. Потім, дякуючи ЗСУ, ми з сім’єю, рідними, друзями та малими дітками виходили вночі через ліс з окупованої території, подолавши відстань у 10 кілометрів. Прибувши на позицію українських захисників ми потрапили під ворожий мінометний обстріл тривалістю в 7 годин. Весь цей час ми провели в окопах, де при кожному вибуху, який був за 2-3 метри від нас, діти вищали, плакали, а жінки просто молилися. Ми побачили і відчули на собі, як доводиться нашим мужнім українським чоловікам захищати нас, нашу країну, і що таке війна!

Дякуючи нашим воїнам ми змогли виїхати з окупованої території. Шлях був не легким. Через міста Малин, Житомир і нарешті  ̶  Львівщина, де ми проживали в закладі для біженців. Перебуваючи там, ми фізично та духовно підтримували інших переселенців, допомагали волонтерам. Завжди відвідували Українську православну церкву та щоденно молились за Україну та її захисників.

Після звільнення нашої Іванківської громади від окупантів, бібліотечні заклади з 2 квітня повернулися до роботи.

Я з родиною повернулася додому 28 квітня і відразу ж вийшла на роботу. Коли зайшла до своєї бібліотеки  ̶  зраділа, що крім вікон та дверей все збереглося, навіть квіти не загинули, лише трішки зів’яли. Знаю, що окупанти зламавши замок на дверях заходили до бібліотеки, але майже нічому не нашкодили, навіть український прапор залишили. Тільки зробили невеликий безлад та розкидали патріотичну книжкову виставку: «Невмируще світло великого подвигу», яку я напередодні вторгнення підготувала до Дня вшанування Героїв Небесної сотні.

Як бібліотекар, я спілкувалася, й досі спілкуюся і підтримую зв’язки з захисниками-односельцями. В альбомі «Новий час! Нові Герої» при бібліотеці зберігаються біографічні розповіді про наших захисників.

На даний час я і моя родина підтримуємо ЗСУ не лише фінансуванням, але й продуктами харчування, приготуванням їжі. Працюю також в інформаційному напрямку: написанням віршів, розповідей в соціальних мережах та на особистих сторінках. В приміщенні бібліотеки висвітлюю подвиги та історію нашої країни її героїв – захисників в книжкових викладках та на тематичних полицях. Вся робота спрямована на зберігання нашої історії та висвітлення правди  ̶  як саме дістається українцям їхня воля і перемога над ворожим злом!

 Бібліотекар – Приходько Олена Михайлівна,

Іванківська ТГ, Запрудська сільська бібліотека-філія

КЗ ІСР «Іванківська публічна бібліотека»