Обласне вільне інтерв’ювання «Київщина: 1 місяць, 1 тиждень, 1 день»

Матеріал подано без змін

Ми прокинулися з чоловіком рано від якогось гучного звуку, наче фура наїхала на люк, що на трасі за нашим будинком. Таких звуків ми чули чотири (це обстрілювали військові частини). Потім з вікна квартири бачили сусідів які поспіхом зносили речі в машини…. Колони машин їхали повз наш будинок. Подзвонила схвильована колега, зі словами ” почалася війна, цей виродок на нас напав, що робити… “

Я працюю в бібліотеці директором. Всіх працівників попередила, щоб на роботу не виходили, а сховалися в укриття. Але, як виявилося, пристосованих для людей укриттів в нашому місті майже не має.

Мої сусіди збиралися і виносили сміття з підвалів кожного під’їзду нашого багатоквартирного будинку. Я згадала, що у нас в бібліотеці є коридор де немає вікон і є освітлення та опалення. Було прийнято рішення піти ночувати в бібліотеку. Я взяла свою сім’ю і запросила всіх працівників, друзів та сусідів. Так бібліотека стала прихистком для 18  чоловік. Також до нас переночувати та відпочити приходили працівники Вишгородської районної організації товариства Червоного хреста України (11 чоловік), які вели цілодобове чергування в Вишгородській ТГ. Ми жили дружно і згуртовано доти, доки було можливо. Коли почався сильний наступ на нашу ТГ , морально знаходитись в Вишгороді стало важко і страшно, люди почали виїзджати з міста. Я з сім’єю теж поїхала…

Бібліотека стала домівкою для нас усіх. Хтось приходив тільки переночувати, хтось погрітися. Моя сім’я і сім’я моєї подруги знаходилися там майже постійно на протязі двух тижнів. Діти гралися, дорослі постійно читали новини і молилися за наших захисників. Я ходила додому, готувати військовим, які були в нашому місті, гарячі страви і напої.   

Через якийсь час в бібліотеці розташувалися два штаби гуманітарної допомоги: Вишгородської районної організації товариства Червоного хреста України та Благодійної організації «Благодійний фонд імені М.Василевського», які і на теперішній час знаходяться у приміщенні нашої бібліотеки у м. Вишгород. 

Слава Богу, наша бібліотека під час обстрілів Вишгородського району не постраждала. Після припинення військових дій в нашій громаді ми повернулися до роботи і перше, з  чого ми почали – це списання літератури країни агресора, створили Проєкт «З мовою в серці» для тимчасово переміщених осіб. В рамках Проєкту проходять курси з вивчення української мови та літератури, де наші гості можуть поспілкуватись, знайти друзів, та однодумців.

Слава Україні!

Калінкевич Лариса Вікторівна,

директор Комунального закладу «Публічна бібліотека Вишгородської міської ради»,

Вишгородська територіальна громада.