Велесова книга для юнацтва
Піддубний, С. В. Велесова книга для юнацтва / Сергій Піддубний. – Київ: ФОП Опанасенко С. В., 2017. – 96 с.: іл.
Велесова Книга – книга слави і мудрості прадавнього українського народу. Вона розповідає про наших давніх Богів, племена і Праотців, про їхню релігійну систему-календар, про подвиги і походи. Вчить, як ладити між родами і з природою, як будувати і відстоювати своє життя, як керувати державою. Це видання підготовлене за книгою «Ілар Хоругин. Велесова Книга», у ньому подаються окремі фрагменти, що розкривають суть великої Книги, та їх тлумачення.
Рекомендується для позакласного читання учням старших класів і студентам, а також усім, хто цікавиться давньою історією України.
Піддубний Сергій Васильович (нар. 16 січня 1956 р.) – український письменник, журналіст, публіцист, етнограф, краєзнавець-історик, перекладач і коментатор Влескниги, упорядник староруських переказів, дослідник української мови та історії, знавець української давнини, популяризатор української мови. Автор низки науково-дослідницьких монографій, публіцистичних статей, праць з історії релігій в Україні. Член Національної Спілки письменників України. Засновник газет «Сходи» (1990-1994 рр.), «Там, де Ятрань», журналу «Ятрань» (2002—2003 рр.)
Сергій Піддубний – науковець, що найбільше праці вклав у вивчення витоків української історії. Він відчитав Велесову книгу – створену волхвом Іларом Хоругином наприкінці IX ст., давньоруську писемну пам’ятку, яка є причиною запеклих суперечок у певних наукових колах. Щоб зрозуміти досі нез’ясоване, дослідник шукав відповідей у працях Геродота, Гомера, Гесіода, Біблії, свіжим поглядом намагався осягнути вже не раз проаналізоване та згадане – древні українські святині та написи на пам’ятках.
Велесова книга – писемна пам’ятка, справжність якої досі є предметом суперечок у наукових та довколанаукових колах, хоч вона була знайдена ще у 1919 році Алі Ізенбеком – полковником білогвардійських військ під час відступу з-під Москви. Всі відомості про книгу походять від Юрія Миролюбова – автора художніх творів по слов’янському фольклору, росіянина, що згодом емігрував у США. Він скопіював текст майже усіх дощечок, оригінали яких так і не потрапили до рук істориків: зникли після смерті Ізенбека у 1941 році.
Велесова книга – оповідь про прадавню слов’янську історію, що охоплює період приблизно від VII ст. до н.е. аж до кінця IX ст. н.е. У ній описано суспільний устрій Давньої Русі, релігія, війни, стосунки з іншими племенами, містяться конкретні назви історичних постатей і географічні орієнтири. Згідно тексту Сергій Піддубний зробив висновок, що її автором є патріот, мудрий та обдарований письменницьким талантом волхв Хоругин, «син отця Хориги», що належав до землеробського племені, а датою її написання – щонайпізніше 882 рік; «ця книга є відповіддю на оббріхування давньоруського (українського) народу, який нібито не мав власних історії та віри». Техніка написання, найімовірніше, була подібною до збереженої у писанкарстві: на дощечки наносився віск, потім вишкрябувались букви, а наостанок їх занурювали у коричневий фарбник. Текст не містив розбивок на слова, розділових знаків, у деяких місцях були пропущені літери. 
Розбивку суцільних рядків на слова зробив Юрій Миролюбов, щоправда, як зазначив перекладач, припустився багатьох помилок. Існування книги, де українці під іменем «о(у)кри» задовго до запровадження у Київській Русі християнства мають учнів та школи, писемність, заперечують першість писемних згадок про український народ від ХІІ ст. Книга дає можливість вивчення давньої національної історії за власними, а не іноземними джерелами.
Щоб зрозуміти якнайбільше та уникнути перекладацьких помилок, які, на думку Сергія Піддубного, стали однією із причин трактування Велесової книги як підробки, він намагався досконало вивчити історичну епоху, про яку розповідається у пам’ятці. Дослідник шукав відповідей у працях Геродота, Гомера, Гесіода, перечитував Біблію і намагався переосмислити вже не раз проаналізоване – написи на пам’ятках, древні святині. Щодо мови, якою написаний твір, то перекладач вважає, що це – «один із українських діалектів, яких є і нині чимало, а раніше було ще більше», аргументуючи це словами із книги, які й досі зустрічаються в мові мешканців Кіровоградщини.
Сергій Піддубний особливу увагу звертає на тогочасний календар – «коло, що творить Божу силу», який якнайкраще відповідає українським землеробським традиціям. Усі назви та згадані звичаї є свідченням того, що це – винахід наших предків, що були землеробами та скотарями, а не мисливсько-рибальськими племенами. У книзі спростовується факт, що Діра убив князь Олег, натомість звинувачено Аскольда; згадуються брати – засновники Києва, що є підставою вважати місто суттєво старшим. Автор закликає боронити руське від греків, які намагаються підкорити руський народ християнством і своїм письмом: «Почуй, нащадку, славу ту і держи серце своє за Русь, якою є і пребуде наша земля. Маємо боронити її од ворогів і вмерти за неї». Тих, кого Ілар Хоругин називає «греками», усіляко намагались зруйнувати міць Давньої Русі, що була тогочасним центром людської цивілізації, а щоб протистояти цим спробам, автор береться переповісти, що знає від праотців: «А те повідаю вам, що повоюєте греків, бо знаю те ясно: так, як отці наші говорили мені…». Сергій Піддубний переконаний, що Велесова книга, яка засвідчує, що Україна – спадкоємиця Давньої Русі, є доброю можливістю консолідувати співвітчизників у сучасній боротьбі за справедливу українську державу.
Розділ з книги:
Значення Велесової Книги
Влескнига – це прямий доказ того, що руський (український) народ мав власну писемність, власну світоглядну філософію, свою абетку й літературу задовго до запровадження на Русі християнства. Мова Влескниги, описані віра, традиції та звичаї, географічні об’єкти, все говорить про її суто українське походження і що саме Україна є прямою спадкоємницею давньої Русі.
Понад те, якщо раніше наука заявляла, що українці вперше згадуються у писемних джерелах лише в XII ст., то за допомогою Велесової Книги ми бачимо себе вже в IX ст. під іменем «окри», як діди русів (д. 7Є).
За допомогою Велесової Книги ми також нарешті маємо можливість вивчати власну історію не за грецькими, німецькими чи ще якимись іншими джерелами. З перших уст від нашого літописця дізнаємося, хто насправді був засновником українського-руського роду, яким Богам поклонялися наші Предки, як називалися наша перша держава і її столиця. Переконуємося, що запорозьке козацтво – це продовження тисячолітніх військових традицій одного народу. Наприклад, започаткований руськоланами спосіб забудови міст і військових таборів колом успішно використовувався козаками. Спосіб попередження про прихід ворога димами (д. 14) та сигнал до наступу «крикнемо, яко кречет, бо той крик до серця нам» (д. 23) теж ідуть від руськоланів.
Книга називає імена давніх героїв, святих захисників нашої землі, нашої віри і предківських заповітів. Повинні славити й згадувати в молитвах саме їх. Велесова Книга має стати священною для кожного українця, бо вона описує історію української землі, українського Роду, показує наші джерела, звеличує нашу душу, дає нам крила, силу й натхнення, а не тим, хто завжди хотів бачити нас своїми рабами.
Цікавий факт. Раніше нас переконували, що нібито лише греки могли когось чомусь навчати, тим часом Велесова Книга пише, що й вони «посилали до нас багато свого юнацтва» (д. 8/3), очевидно, щоб навчалися премудростям у наших Предків. Зауважується також, що хазари мали вільне життя тільки з русами. «Куди підемо від них? Де життя вільне знайдемо?» (д. 4Б), – бідкалися вони, коли русам уривався терпець від їхнього нахабства і вони починали проганяти хазарів зі своїх земель.
Джерело: Піддубний, С. В. Велесова книга для юнацтва / Сергій Піддубний. – Київ: ФОП Опанасенко С. В., 2017. – 96 с.: іл.
На фото також використано: Лозко Г.С. Велесова Книга – Волховник. Наукове текстологічне дослідження, переклад на сучасну українську мову, релігієзнавчий коментар, публікація архівних матеріалів та оригінальних текстів Ю. Миролюбова, укладання словника на 8,5 тис. слів, покажчики, бібліографія, ілюстрації. — Вінниця: Континент-Прим, 2007. – 504 с.: іл.
Підготовлено працівниками інформаційно-бібліографічного відділу, завідувач Людмила Соколовська
КЗ КОР «Київська обласна бібліотека для юнацтва».
