Матеріал поданий без змін

З досвіду роботи Обухівської центральної публічної бібліотеки Обухівської міської ради.

/До 90-річчя від дня народження/                         

«Жодна нація за всю історію не має такої кількості пісень, яку створив український народ. І немає таких всесвітньо талановитих рідкісних й планетарних  виконавців, які свою мистецьку скрижаль у віках закладають у всесвітню мистецьку мораль.»

Анатолій Борисович Солов’яненко мав магічне вокальне обдарування, і сьогодні, слухаючи його записи, вчиться нове покоління оперних артистів. Від Японії до Канади, і навіть в Австралії – практично всюди можна зустріти прихильників його таланту, його виконавського мистецтва і зовсім заслужено   світові мистці називають Солов’яненка – світовим голосом епохи.

25 вересня минає 90 років з дня народження видатного митця XX століття, всесвітньо відомого українського співака (лірико-драматичний тенор) – Анатолія Борисовича Солов’яненка (1932-1999). Він був одним з небагатьох українських співаків, завдяки яким світ дізнавався про українську культуру, про незрівнянну красу пісенної творчості українського народу. На протязі майже  сорока років  Анатолій Солов’яненко своїм  неповторним  виконанням творів світового класичного репертуару, а також народних  українських, російських, італійських пісень чарував і захоплював мільйони і мільйони шанувальників вокального мистецтва. Йому аплодували великі зали знаменитих оперних   сцен, таких як ”Метрополітен-опера» та “Ла Скала», переповнені концертні зали і стадіони країн Європи, Азії, Америки і Австралії. Все своє свідоме життя Анатолій Борисович Солов’яненко присвятив театру. За більш ніж тридцять років роботи в Київському оперному театрі він зміг створити 18 оперних партій, записав 18 грамплатівок з аріями, італійськими, українськими, російськими піснями, та романсами. Серед кращих оперних партій можна виділити — Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Фауст (опера Ш. Гуно), Альфред («Травіата» Дж. Верді), Надір («Шукачі перлин» Ж. Бізе), Рудольф («Богема» Дж. Пуччіні), Манріко («Трубадур» Дж.Верді ), Маріо Каварадоссі («Тоска» Дж.Пуччіні), Володимир Ігорович («Князь Ігор» Бородіна), Ленський («Євгеній Онєгін» Чайковського).

Помер Анатолій Солов’яненко 29 липня 1999 року. Похований в селищі Козин (Київська область), недалеко від заміського будинку співака.

Анатолій Солов’яненко залишив по собі і світлу пам’ять, і невгамовну печаль шанувальників свого таланту. Україні так бракує живого голосу Артиста.

Крім численних відзначень і вшанувань, Указом Президента України від 3 липня 2008-го за значний особистий внесок у розвиток української культури та мистецтва, вагомі творчі здобутки та з нагоди 140-річчя від дня заснування Національного академічного театру опери та балету України імені Т. Г. Шевченка народному артисту України Анатолію Борисовичу Солов’яненко посмертно було присвоєне звання Герой України з удостоєнням ордена Держави. 2012-го, до 80-річчя від дня народження Солов’яненка було видано фотоальбом і монографію музикознавця Алли Терещенко «Співак і доля». Нехай голос Великого співця нас розважає та дарує насолоду своєю красою на віки!

До 90-річчя від дня народження А.Солов’яненка в Обухівській центральній  публічній бібліотеці оформлено викладку літератури - мистецький портрет «Анатолій Солов’яненко: талант, що зробив себе сам». Запрошуємо читачів ознайомитися з творчістю великого Артиста!

Л.Храпач – завідуюча Обухівською центральною публічною

бібліотекою Обухівської міської ради