Маткаримов Артем

  1. Маткаримов Артем Ахмедович
  2.  07.08.2000, м. Херсон
  3. Студент ВПУ №33 м. Київ
  4. «Поетичний сон – 2018»  ТО письменників КО НСПУ
  5. Публічна бібліотека ім. Л. Українки
  6. «Поетичний сон – 2018»  2 місце
  7. Інтимна та громадянська лірика
  8. -
  9. -
  10. Культмасові заходи, години спілкування зі школярами, тематичні вечори.
  11. Artemmatkarymov6@gmail.com

 1)Як хочеться, іноді, просто мовчати, 

дивитись на небо і слухати світ. 

Разом із близькими, зірки рахувати,

які як вогні,неймовірно палкі. 

Як хочеться часом, повірити в диво.

Зануриться повністю в сяйво зірок. 

Чи справді на небі,все так неймовірно? 

Чи можна у Всесвіт зробити хоч крок? 

Як хочеться часом, щоб виросли крила, 

літали б тоді, як могутність орли.

Напевно із неба, все дуже красиво… 

А може реальна краса на землі? 

Ми хочемо часто, дякую себе багато, 

проте, ми не завжди готові на те,

щоб за те, що отримали-плату віддати,

потрібно навчитись платити за все! 

 

2)Буває так, що віддаєшся людям, 

Даруєш ласку, щирість і тепло. 

А їм замало, завжди щось бракує, 

Хоч як би добре їм там не було. 

Буває часто хочеться зробити 

Приємність людям просто так.

Адже не мають люди за добро платити. 

І не важливо хто ти -друг мені чи брат. 

Буває часом, йдеш собі по місту,

Похмуро якось, настрою нема.

Побачиш діток-згадуєш дитинство, 

І зразу у душі весна.

Бувають люди, що тепліше сонця, 

Саме з такими у душі весна. 

Вони веселі, в них палкі серця. 

Саме з такими тануть товщі льоду, 

А там де сірість – ожива краса. 

 

 

3)Буває часом, як у казці:

Усе чарівне навкруги. 

Задавалося б,звичайне небо, 

А як у моря береги.

Воно таке неймовірне, 

У ньому сотні кольорів. 

Буває часом,трішки дивне. 

Але таїть у собі, сотні див.