4 серпня 1854 року народилась Марія Заньковецька – легенда українського театру


рія Заньковецька була окрасою національної сцени, зіркою в театральному просторі на зламі XIX-XX ст. Вона увійшла в історію театру як видатна українська трагедійна актриса, що в створюваних сценічних образах уособлювала символ української жінки. Обдарування М. Заньковецької багатогранне – лірична героїня, актриса комедійного плану. Та справжня стихія актриси – трагедія, в якій Заньковецька сягала висот античної трагедії. Вона царювала також у побутових драмах з натуралістичним елементом. Визначальними акторськими роботами М. Заньковецької вважаються трагедійні образи Олени у виставі «Глитай, або ж Паук» М. Кропивницького й Харитини в «Наймичці» І. Карпенка-Карого.

Актриса виступала на єлисаветградській, петербурській, московській, київській, одеській, харківській, львівській та інших сценах; їй не рукоплескали ні Париж, ні Лондон, ні Берлін – та Марію Заньковецьку величають актрисою світової величини. Вона не грала в п’єсах європейських драматургів, бо в Російській імперії до 1905 р. існували заборони для українського театру на переклади творів зарубіжної драматургії. Та в інтерпретації Заньковецької образи п’єс М. Кропивницького, М. Старицького, І. Карпенка-Карого просякнуті мотивацією героїв Шекспіра і Шіллера і Гете, і Золя, й Островського.

IMG_20160805_112406М. Заньковецька мала щасливу долю на тернистій ниві українського театру: красу рідної мови і магію слова відкрив їй учитель Чернігівської гімназії, поет, друг Т. Шевченка Микола Вербицький. Професійну освіту співачка здобула у філії Петербурзької консерваторії у м. Гельсінгфорсі; уроки акторської майстерності отримала у «батька україн-ського театру» – актора, режисера, драматурга Марка Кропивницького. Для неї писали М.Старицький, М. Кропивницький, І. Карпенко-Карий, Панас Мирний, Б. Грінченко. Провідні театральні критики, історики та біографи – В.Дурдуківський, В.Ермілов, О.Су-ворін, Ю.Беляєв, В.Чаговець, І.Нечуй-Левицький, Д.Дорошенко, І.Личко, М.Вороний, С.Петлюра, Н.Богомолець-Лазурська, П.Рулін, С.Дурилин – зібрали й опублікували матеріали про її життя і творчість. Персоналію М.Занковецької ще в перше десятеліття її сценічної діяльності друкують «Энциклопедический словарь» Брокгауза і Ефррона (СПб., 1894), «Словарь сценических деятелей» (1901), видання початку XX ст. – «жіночі силуети», «Корифеї української сцени». 1925 р. Марія Костянтинівна написала «коротку біографію артистки Державного народного театру».

IMG_20160805_112357Тема людського страждання визначальна у творчості М. Заньковецької. Симон Петлюра – один із перших біографів актриси – 1907 р. Писав «Заньковецька є реальним втіленням ідеї страждання. Здається, показати всю силу, яку воно поки що має в нашому житті, вибрало ніжну, як мімоза, душу артистки, щоб понівечити її і в сценічній інтерпретації на очі кожному явити всю глибину того руйнуючого впливу, який вона має на людей. Вона – артистичний символ цього горя, сценічне втілення тих мук, які дово-диться зазнавати українській нації.

На відміну від інших драматичних актрис, які боялися зніматися у кіно, Марія Заньковецька рішуче стає під софіти синематографа – знімається у фільмах «Наймичка» й «Остап Бандура».

У 1908 і 1922 рр. Українська громадськість святкувала 25- і 40-річний ювілеї сценічної діяльності Марії Заньковецької. Адреси, привітання надійшли з усіх куточків України та з Росії. Її вшановували як творчу людину і як почесну українку. 1932 р. Марії Заньковецькій, першій із українських акторів, присвоєно почесне звання Народної артистки України.

Вчитаймось у слово Заньковецької про її самовіддане служіння театрові: «Хоч би скільки я грала, – незмінно нестерпне світло рампи, вдаряючи в очі, одночасно боляче б’є мене по нервах; мить – і я вся зовсім забуваю, що театр – загадковий сфінкс, ім’я якому публіка»
Марія Заньковецька померла у Києві 4 жовтня 1934 р. Тут створено меморіальний музей Марії Заньковецької.

Будинок, у якому жила актриса в Києві, був збудований на початку ХХ століття по вулиці Великій Васильківській, 121 і належав родині її сестри Л.К.Карнаухової. Перший музей М.К.Заньковецької в цьому будинку було організовано 1960 року. 1980 року пам’ятку культури безпідставно зруйнували. Новий музей відбудовано і відкрито 1989 року.

Експозиція музею М. Заньковецької створена на основі великої колекції актриси, яка збиралася з 1923 року у Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України, філіалом якого є цей музей. Більше двох тисяч найцінніших реліквій колекції, – рукописів, фотографій, програм і афіш вистав, костюмів і особистих речей актриси, – нині відкриті тут для відвідувачів. 

Експозиція знаходиться на другому поверсі. Вона поділена на дві частини: праворуч – два зали, які висвітлюють життя і творчість М.К.Заньковецької у 1854-1917 рр.; ліворуч – меморіальна квартира. У квартирі М.Заньковецької було три кімнати: кабінет, вітальня, їдальня, а також кухня. Інтер’єри цих кімнат відтворено за документальними свідченнями сучасників актриси, фотографіями і малюнками художника Ю.Павловича. В кімнатах переважно представлено меблі і речі, що належали великій артистці. Фотографії і документи, розміщені в кімнатах, дають можливість вести дальшу оповідь про життя актриси. На першому поверсі – музейна вітальня і виставковий зал.

Також, одна з вулиць в Печерському районі Києва носить ім`я Марії Заньковецької. Пролягає вона від вулиці Архітектора Городецького до Лютеранської вулиці. Вулиця виникла у 90-ті роки XIX століття під назвою Мерінгівська — на честь професора медицини Київського університету Федора Федоровича Мерінга (1822—1887, похований на кладовищі Аскольдова могила), по території колишньої садиби якого прокладено вулицю. З 1937 року — вулиця Фірдоусі, на честь класика перської літератури X — XI століття Фірдоусі. Сучасна назва на честь української актриси М. К. Заньковецької — з 1944 року.

Київська обласна бібліотека для юнацтва має раритетну підбірку літератури про Марію Заньковецьку. Запрошуємо Вас ознайомитись із примірниками, що багаті на ілюстрації та старовинні фотографії:

IMG_20160805_111801IMG_20160805_111820IMG_20160805_111926IMG_20160805_111850IMG_20160805_112229IMG_20160805_112032IMG_20160805_112122

“Дива Мария (забытые письма)” Любовная переписка Марии Заньковецкой и Николая Садовского.

Джерело