28 листопада – 135 років Стефану Цвейгу

Сьогодні найвідомішому австрійському новелісту й автору багатьох белетризованих біографій Стефану Цвейгу виповнилося б 135 років. 28 листопада 1881 року у Відні, в родині багатого єврейського підприємця, власника текстильної мануфактури народився хлопчик Стефан. Після закінчення Віденського університету він багато подорожував: Лондон, Париж, Італія, Іспанія, Індія, Індокитай, США, Куба, Панама. Останні рок Першої світової Цвейг мешкав у Швейцарії,  а після війни оселився поблизу Зальцбурга.

Відчуття власної обдарованості спонукало його писати вірші, а солідний статок батьків дозволяв без труднощів видати першу книгу. Так з’явилися «Срібні струни» (1901), які Стефан відіслав на рецензію своєму кумирові – великому австрійському поетові Райнеру Марії Рільке. Той, в свою чергу, надіслав Цвейгу свою книжку, так зав’язалась дружба, яка тривала до смерті Рільке. Цвейг товаришував з такими відомими особистостями, як Верхарн, Роллан, Мазерель, Роден, Манн, Фрейд, Джойс, Гессе, Веллс, Валері. Їм він присвячував біографічні есе, не оминаючи увагою також Максима Горького, Марселя Пруста, Йозефа Рота. Цвейг зачитувався російською класикою ще з гімназійних років. І, коли на прикінці 1920-х в СРСР стало виходити зібрання творів Цвейга, Стефан був щасливим. Передмову до російського видання написав Горький: «Стефан Цвейг – рідкісне і щасливе з’єднання таланту глибокого мислителя з талантом першокласного художника».

У 1920-30-ті роки багато західних письменників виявляло інтерес до СРСР. Вони бачили в цій країні єдину реальну силу, яка може протистояти нацизмові. Цвейг приїхав в СРСР в 1928 році на урочистості з нагоди сторіччя Льва Толстого.  З роками доброзичливість Цвейга зменьшувалась, а скептицизм наростав, він не міг зрозуміти обожнювання вождів і категорично не приймав ідею диктатури пролетаріату, яка узаконювала будь-які акти насильства і терору.

Положення Цвейга в кінці 30-х років було між серпом і молотом, з одного боку, і свастикою — з іншого. Ось чому настільки елегійна його заключна мемуарна книга ” Вчорашній світ ” −  добре знаний старий світ зник, а в жахливому новому світі він всюди почував себе чужим. Останні його роки — роки вимушених мандрів. Він утікає з Зальцбурга, обираючи тимчасовим місцем проживання Лондон (1935). Але і в Англії він не відчував себе захищеним. Він подався до Латинської Америки (1940), а потім переїхав в США (1941), але незабаром вирішив оселитися в невеликому бразильському місті Петрополіс, розташованому високо в горах.

22 лютого 1942 року Цвейг пішов з життя разом з дружиною, прийнявши велику дозу снодійного. Еріх Марія Ремарк так написав про це в траґічному епізоді в романі «Тіні в раю»: «Якщо б у той вечір у Бразилії, коли Стефан Цвейг і його дружина покінчили життя самогубством, вони могли б вилити кому-небудь душу хоча б по телефону, нещастя, можливо, не сталося б. Але Цвейг опинився на чужині серед чужих людей». Але це не просто результат відчаю. Цвейг пішов з цього світу, категорично його не приймаючи.

Новели Цвейга зробили ім’я автора популярним у всьому світі. Багато з них було екранізовано, починаючи з 1948 року («Лист незнайомої») і закінчуючи, поки що, фільмом 2014 року «Готель «Ґранд Будапешт».

Не будемо перераховувати весь спадок письменника. Натомість запрошуємо Вас до Київської бібліотеки для юнацтва для ознайомлення з творами Цвейга:

IMG_20161128_110451IMG_20161128_110808IMG_20161128_110656