Ти став журналістом Небесної Сотні

17b6a71885f45d0c136e6a32c71ba242_XL

Матеріал поданий без змін

Історія України мала багато трагічних періодів, коли свобода і сам факт існування українського народу опинялися під загрозою. Але завжди в такі періоди славні сини та дочки України ставали на захист своєї землі, своєї держави, своїх співвітчизників.

Сьогодні ми перегортаємо ще одну трагічну і героїчну сторінку українського народу на довгому і тернистому шляху до незалежності. Україна стогнала від болю…Захлиналася від крові своїх синів …Це не час Другої світової війни. Це –  ХХІ століття!!!. Це – 2014 рік!!! На очах у всього світу в Києві розстрілюють беззбройних людей – миролюбивих учасників мирного протесту.

У ці дні ми відзначаємо 5-ту річницю трагічних подій на майдані Незалежності. Дні з 18 по 20 лютого 2014 року стали найчорнішими днями в історії незалежної України. В ці дні  було поранено більш як тисячу людей, загинуло понад 100 протестувальників. Сьогодні ми їх називаємо Небесною Сотнею.

В Києво-Святошинській центральній районній бібліотеці для дорослих відбулася презентація книги «Веремій В’ячеслав. Правда життя журналіста: спогади, статті, художні твори, світлини». Ця книга статей, спогадів, авторських творів змальовує життєвий образ журналіста В’ячеслава Веремія (1980-2014) – Героя Небесної Сотні, Героя України. У збірнику засвідчено його патріотичний і гуманістичний світогляд, виражений у публіцистичних і художніх творах. В ніч на 19 лютого 2014 року, повертаючись додому, він намагався сфотографувати натовп озброєних «тітушок» неподалік майдану, за що поплатився життям: його жорстоко побили і нанесли вогнепальне смертельне поранення.

На заході були присутня упорядник книги, мама Героя України В’ячеслава Веремія – Катерина Веремій, поетеса Тетяна Домашенко, учні шкіл міста та читачі бібліотеки.

«Мама В’ячеслава – водій трамвая Катерина Веремій ніколи і гадки не мала, що візьметься за написання повісті про життя свого сина Славка. Не маючи для цього жодних професійних навичок, навіть уяви, як пишуться книги, вона створила свої  спогади. Створила, а не написала, бо творила серцем, а не розумом. Це був один з виходів із тієї трагедії, що спіткала її долю, – втрата сина. По мінімуму оволодівши комп’ютером, сиділа безсонними ночами і буква за буквою мережила синову долю. Хотіла продовжити йому життя. Описуючи незабутні роки молодості, материнське серце переповнюється безмежним океаном Любові, яку не встигла віддати своєму сину. Зігріваючи променем свої душі кожне слово-згадку, материнська Любов сягає небес, шукає там свою зірочку-кровиночку» (Т. Домашенко).

Катерина Аркадіївна розповіла про свого сина, про його дитинство, юність, про його відверту любов до всього українського, про рідне село на Хмельниччині – звідти його витоки, звідти його українство і патріотизм.

Тетяна Домашенко прочитала свої власні вірші, які вона присв’ятила Герою Небесної Сотні  Учні 10 класу ЗОШ №2 м. Вишневе Плиско Юрій, Рижевський Євген та Музиченко Кирило прочитали вірші В’ячеслава Веремія.

На закінчення зустрічі присутні переглянули відеокліп «Ангели Майдану» і   хвилиною мовчання вшанували пам’ять Героїв Небесної Сотні.

IMG_7366

IMG_7418

IMG_7362

IMG_7371

IMG_7380

IMG_7394

IMG_7402

IMG_7426

IMG_7411