Генерал піску – Жоржі Амаду

«Коли всі хором кажуть «так», я кажу – «ні». Таким вже вродився», – писав про себе Жоржі Амаду і навряд чи кривив душею. Хто бреше, той не може бути вільним, а саме цією якістю – власною свободою – бразильський епікуреєць дорожив найбільше. У нього було безліч титулів і звань, але найголовніше звучало так: «літературний Пеле». І це, як можна здогадатися, в Бразилії найвища нагорода.

Жоржі Амаду написав близько 30 романів, які були переведені на півсотні мов і видані загальним накладом більше 20 мільйонів екземплярів. За його книгами поставлено більше 30 фільмів, і навіть популярні в усьому світі бразильські серіали починалися теж з його героїв, – вони так правдиво і гаряче любили один одного, що багато бразильці впізнавали в них себе.

В Україні він відомий хоча  б завдяки радянському фільму«Генерали піщаних кар’єрів», що поставлено по одному з творів автора «Капітани піску».  Прихильник соцреалізму та магічного реалізму став «візитівкою» бразильської літератури і залишався нею до появи Паоло Коельо.  В 18 років він став журналістом, в 20 — написав свій перший роман, в 23 року вперше опинився в тюремній камері за політичну діяльність, а в 34 був вибраний членом парламенту від комуністичної партії. Його книги не раз заборонялися в Бразилії і Португалії.

Народжений матір’ю індіанської крові у бразильському штаті Баїя, найважливішому негритянському осередку Бразилії з глибокими африканськими традиціями, де 80% населення складають негри і мулати, з дитинства дивлячись на криваве суперництво поміщиків за кращі землі Баїі під плантації какао, в кінці-кінців Жоржі опинився на факультеті права університету Ріо-де-Жанейро. Навчання в університеті, де він вперше стикнувся з комуністичним рухом, завершилось в 1932 році.

Багато років тому Південна Америка була континентом диктаторів, фашистів що бігли з Європи, олігархів, «бананових республік» та партизан  і тоталітарні ідеї Леніна перетворювались там на мрію про свою землю для селян, лікарів для бідних, будинки для безпритульних (пригадаймо політичну діяльність Че Гевари).

Амаду писав про тяжку працю батраків на плантаціях, про нелегке життя пролетаріату з околиць, і, треба сказати, що свого часу книжкові томики «Червоної прорості» були найзачитанішими в сільських бібліотеках.

Найвідоміша екранізація Амаду – фільм Голла Бартлетта «Генерали піщаних кар’єрів» (США, 1971р.), який отримав премію в СРСР, але був випущений на екрани лише 1974 року. Глядачі кинулись у книжкові магазини та бібліотеки шукати роман-першоджерело, однак «Капітани піску» ще тоді не були переведені. Люди записувались у чергу щоб прочитати інші романи письменника «Жубіаба» та «Мертве море» і лише 1976 у журналі «Молода гвардія» вийшов переклад «Капітанів». Читачі були розчаровані: роман був скорочений удвоє, переклад залишав бажати кращого, а фільм був занадто змінений. Музика з кінофільму, у тому числі пісня «Марш рибалок» бразильського барда Дорівала Каїммі стала хітом 1974 року:

:

Іноді про Амаду пишуть, нібито він був жерцем культу вуду. Насправді це не так: під час перебування депутатом бразильського парламенту від Бразильської комуністичної партії вніс законопроект про легалізацію місцевого культу кандомбле. На знак поваги прихильники культу присвоїли Амаду титул «старійшини».

Прочитати книги Жоржі Амаду Ви можете в нашій бібліотеці:

IMG_20160810_131747

Дізнатися більше